Ля Палісіада![]() | |
---|---|
La Palisiada | |
![]() | |
Жанр | Пострадянський нуар |
Режисер | Філіп Сотниченко |
Продюсери | Валерія Сочивець, Галина Криворчук, Сашко Чубко |
Сценаристи | Філіп Сотниченко за участю Аліни Панасенко |
У головних ролях | Андрій Журба, Новруз Пашаєв (Хікмет), Валерія Олейникова, Олександр Пархоменко, Олена Медведєва-Мамчур, Данило Бондарев, Олександр Малєєв, Василь Маняк, Сана Шахмурадова-Танська, Ярема Малащук |
Оператор | Володимир Усик |
Монтаж | Філіп Сотниченко |
Художник | Маргарита Кулик |
Костюмер | Володимир Кузнецов |
Звукорежисер | Сергій Авдєєв |
Кінокомпанія | ВІАТЕЛ, СУК |
Тривалість | 100 хвилин |
Мова | українська, російська, одноголосий український закадровий (Ніна Тараруєва) |
Країна | ![]() ![]() |
Рік | 2023 |
Дата виходу | з 11 січня 2024 в кінотеатрах України |
Кошторис | ₴ 13 млн |
Касові збори | ₴ 1,5 млн |
IMDb | ID 13537200 |
![]() |
«Ля Палісіада» — український фільм 2023 року в жанрі «пострадянський нуар»[2][3], дебютний повнометражний іронічний детектив режисера Філіпа Сотниченка[4][5]. Світова прем'єра відбулась 29 січня 2023 року на 52-му Роттердамському міжнародному кінофестивалі[6], де фільм отримав нагороду від Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI. Визнаний найкращим фільмом фестивалю Kino pavasaris у Вільнюсі та отримав приз за найкращу режисуру на кінофестивалі у Сараєво. Українська прем'єра відбулась 12 жовтня 2023 року на «Київському тижні критики». Нагороджений в номінації «Найкращий повнометражний ігровий фільм» — Національною премією кінокритиків «Кіноколо». Отримав дві відзнаки на восьмому фестивалі українського кіно в Польщі (Ukraina! 8. Festiwal Filmowy). Фільм був нагороджений за операторську роботу та визнаний найкращим ігровим фільмом фестивалю. На початку грудня 2023-го став переможцем 41-го Torino Film Festival. Номінований на премію Європейської кіноакадемії в категорії «Відкриття року — приз FIPRESCI». Номінований у 14-ти категоріях на премію «Золота дзиґа». Прокат в Україні з 11 січня 2024 року[7].
Судовий психіатр стикається із заплутаною історією вбивства міліціонера за кілька місяців до підписання протоколу № 6[8] Європейської конвенції з прав людини, який передбачав відмову від смертної кари[5][9].
Робота над проєктом тривала протягом п'яти років[4]. Виробництво фільму було підтримано Державним агентством України з питань кіно. Для створення атмосфери 1990-х, автори поєднали фільмування на магнітну стрічку із сучасними цифровими технологіями[5]. Знімальна група вивчала старі відеозаписи та фотографії, оперативні відео міліції[4]. За словами режисера, на нього вплинули рішення та манера зйомки 1980-1990-х років, фільми Міхаеля Ганеке («Приховане», 2005), Корнеліу Порумбою («Поліцейський, прикметник», 2009), Кіри Муратової та деякі інші стрічки[4].