Лі Нам Де II
| Лі Нам Де II | |
|---|---|
| Правління | 571-602 |
| Попередник | Ч'єу В'єт Вионг |
| Наступник | скасовано |
| Біографічні дані | |
| Імена | Лі Фат Ту |
| Народження | 518 |
| Смерть | 606 Сіань |
| Діти | Lý Nhã Langd |
| Батько | Lý Nam Đếd |
Лі Нам Де (в'єт. Lý Nam Đế,кит. 後李南帝), уроджений як Лі Фат Ту (в'єт. Lý Phật Tử; кит. 李佛子; 518–603) — останній імператор в'єтнамської династії Рання Лі, яку заснував його кузен Лі Нам Де. Він царював у Ван Сюані (нинішній північний В'єтнам) з 571 по 602 роки.
Фат Ту був місцевого походження.[1][2][3] Він уклав мирну угоду з Ч'єу В'єт Вионгом, однак у Лі Фат Ту були амбіції захопити владу над всією територією в'єтів. Близько 570 року армія Лі Фат Ту захопила Лонг-Б'єн — регіон, що належав до Ч'єу В'єт Вионгу. Ч'єу був захоплений зненацька і зазнав поразки, він відступив до річки Дай-Нга (нині в провінції Намдінь), де вбив себе. Тоді Лі Фат Ту проголосив себе другим Лі Нам Де і почав правити всією територією Ван Сюані впродовж наступних 32 років.
У 602 році династія Суй стала єдиною державою в об'єднаному Китаї після поразки династії Чень. Імператор Суй Венді послав 120-тисячну армію у Ван Сюань. Лі Фат Ту розумів, що його армія не буде достатньо сильною, щоб вступити у великий конфлікт із Імперією Суй. У той же час він також зазнавав величезного тиску з боку своєї правлячої адміністрації, яка не хотіла протистояння з династією Суй. Взимку 602 року, коли армія Суй рушила на Ван Сюань, Лі Фат Ту капітулював в обмін на стабільність у регіоні.
- ↑ Taylor (1991), p. 155 The Birth of Vietnam на «Google Books»
- ↑ Coedès (1966), p. 45 The Making of South East Asia на «Google Books»
- ↑ Coedès (1966), p. 46 The Making of South East Asia на «Google Books»
|
Це незавершена стаття про В'єтнам. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |