Ліньї (держава)
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
| |||||||||||||||||||||
Ліньї (кит. 林邑) або Ламап (в'єт. Lâm Ấp) — держава, що існувала в II — VII століттях на території сучасного центрального і південного В'єтнаму.
Історія чамської держави Ліньї знана насамперед завдяки китайським та в'єтським джерелам. Сама назва Ліньї — китайська, у в'єтських джерелах ця держава відома як Ламап.
Згідно з китайським «Коментарем до канону водних шляхів» Ліньї була заснована в 192 році якимось Цюй Куєм, бунтівним сином китайського чиновника повіту Сянлінь (в'єтською Тіонглам). Цюй Куй напав на повітовий центр, убив начальника повіту і проголосив себе правителем. Проте напис санскритом (кушанським шрифтом) на стелі Вокань (II або III ст .н. е.) свідяить, що ЦюйКуй є китайським варіантом імені чамського вождя Кху Лієна, що повстав проти китайської влади. 248 року Ліньї захопило ханське командирство Жінань й вдерлося до командирства Цзючжень, спровокувавши великі повстання там і в командирстві Цзяочжі (сучасний центральний і північний В'єтнам). Надалі війська Ліньї вдерлися до командирства Цзяочжі за підтримки держави Фунань.
У 270—300-х роках в ранній період імперії Цзінь відбувається налагодження відносин з Ліньї, що сприяло розвитку торгівлі в Південно-Китайському морі. З 323 року держава вступає у конфлікт із Східною Цзінь, вдавшись до морського піратства біля узбережжя командорства Цзяочжі. Втім спроба Бхадравармана I захопити Жінань і Цзяочжі виявилася невдалою.
У 336 році внаслідок заколоту до влади приходить Фам Ван (китаєць запоходженням), що засновує Другу династію. Спроби захопити Цзяочжі у 413, 420 та 431 роках також не були успішними. В цей час до влади приходить Третя династія. У 446 році війська династії Лю Сун завдали Зионгу Маї II, правителю Ліньї, поразки, захопивши його столицю Кандрапуру.
Нове піднесення відбулося у 530-х роках за панування Рудравармана I з Четвертої династії. У VI—VII століттях Ліньї зазнало низки військових поразок, що призвело до втрати незалежності.
У 605 році Ліньї зазнало нападу армії імперії Суй (перед тим 602 року китайці підкорили північного сусіда Вансуан). Суйські війська захопили і розграбували столицю Ліньї — Сімхапуру. У 620 році визнало себе васалом імперії Тан, куди неодноразово вирушали посольства з даниною.
З 629 року правителі Ліньї все більше в офіційних документах стали використовувати назву «Чампа» для своєї держави. З 757 року у китайських джерелах назва Ліньї згадується частіше, і його назву змінили на Хуаньван.
Точні кордони є предметом дискусій. Переважно охоплювала територію сучасних провінцій Тхиатхьєн-Хюе і Куангбінь. Достеменно відомо, що південним кордоном була річка Хионг. За менш ймовірною версією простягалася від мису Хоаньшон (в'єт. mũi Hoành Sơn) та перевалу Нганг до перевалу Хайван в Аннамських горах.
Населення складали, переважно, чами і, можливо, інші австронезійці.
На чолі стояв теократичний правитель (магараджа), що вважався втіленням бога Шиви (Ішвари). Він єдиний мав право на білу парасольку, чим підкреслювався його статус. В його правлінні допомагали 2 сановника (візирі) — сенапаті (військових справ) та тапатіка (цивільних справ). Другого рівня сановниками вважалися дандавасабхатах (очільник гвардії), калунчіде (очільник столиці) і аттха залан (офіційний спадкоємець). Інші сини правителя мали титул раджапутра. Уся територія проділялася на провінції, куди призначилися куани (намісники) та очільники 200 округів — кхлони. На нижньому щабелі знаходилися селяни (кутумбіни).
- Шрі Мара (192—220)
- Фам Хунг (220—284)
- Фам Дат (284—336)
- Фам Ван (336—349)
- Фам Фат (349—380)
- Бхадраварман I (380—413)
- Гангараджаварман I (?–?)
- Маноратаварман (?–?)
- Гангараджаварман II (?–420)
- Зионг Маї I (421—431)
- Зионг Маї II (431—446)
- Джая Джаяварман I (455—472)
- Джая Джаяварман II (472—492)
- Фам Чу Нонг (492—498)
- Фам Ван Тан (498—510)
- Джая Деваварман (510—526)
- Віджаяварман (526—529)
- Джая Рудраварман I (529—572)
- Джая Самбхуварман (572—629)
В часи піднесення армія становила від 40 до 50 тис. вояків, поділялася на піхоту, кінноту та флот.
В ранній період існування держави значний вплив мала китайська культура періоду Хань. Надалі відбувається поіндусення, можливо внаслідок більш тісних політичних й економічних контактів з Фунань. У 2-й половині III ст. санскрит стає мовою офіційних паперів. Усі написи, знайдені в цей період, складені санскритом.
Напис з селища Донг Єн Т'яу (північніше Сімхапури, в долині річки Тхубон) правителя Бхадравармана I (IV ст.) є найстарішим збереженим текстом чамською мовою та будь-якою мовою Південно-Східної Азії
- Boisselier, Jean (1963). La statuaire du Champa (in French). Paris, France: École Française d'Extrême-Orient
- Maspero, Georges (2002). The Champa Kingdom. White Lotus Co., Ltd. ISBN 978-9747534993.
- Glover, Ian (2011), Excavations at Gò Cấm, Quảng Nam,2000–3: Linyi and the Emergence of the Cham Kingdoms, in Lockhart, Bruce; Trần, Kỳ Phương (eds.), The Cham of Vietnam: History, Society and Art, Hawaii: University of Hawaii Press, pp. 54–80
- Kiernan, Ben (2019). Việt Nam: a history from earliest time to the present. Oxford University Press.