італ. Tondo Taddei | |
---|---|
Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
Час створення: | бл. 1504 —1506 |
Розміри: | 109 x 109 см |
Висота: | 107 см |
Ширина: | 107 см |
Матеріал: | Мармур |
Зберігається: | Лондон, Англія |
Музей: | Королівська академія мистецтв |
Інвентарний номер: | 03/1774 |
«Мадонна Таддея» у Вікісховищі |
«Мадо́нна Таддея» (італ. Tondo Taddei) — мармуровий барельєф, створений італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті бл. 1504 —1506 рр. для Таддео Таддеї[1]. 1821 року його придбав Джордж Бомон (англ. George Beaumont), а з 1830 року твір входить до колекції Королівської академії мистецтв[а]. Джеймс Гол (англ. James Hall) вважає, що «жодна інша Мадонна з дитям не містить такого емоційного та сюжетно-тематичного заряду»[2].
Скульптура зображає Марію, що сидить, з маленькими Ісусом та Іваном Хрестителем. Ісус витягся на колінах матері через усю площину тондо, і озирається через праве плече на Івана, який стоїть над ним і простягає йому пташку. Ісус здається зляканим[3], а його матір замислено, з легкою посмішкою, спостерігає за їхньою грою. Тут центральною фігурою є саме дитя, а не мадонна. На думку Віктора Лазарєва у цьому тондо простежується вплив Леонардо на Мікеланджело, адже у цьому творі «живіше розташування фігур, і гнучкіший композиційний ритм, м'якші форми, і багатша гра світлотіні, що мимоволі змушує згадати про леонардове „сфумато“»[4].
Це тондо є більш ліричним, життєрадісним, аніж «тондо Пітті». Картина Рафаеля «Мадонна дель Карделліно» чи «Мадонна з щигликом»[5] близька за настроєм, але композиція Мікеланджело є динамічніша[6].
Мармур тондо ще більш грубо оброблений, аніж «Мадонна Пітті». Фігурка Ісуса є найбільш проробленою, тоді як Марія та Іван Хреститель дещо затінені, а фігури ледь проступають на тлі[6]. Незважаючи на те, що Вазарі писав про тондо як твір розпочатий, але не закінчений[1], дослідники досі сперечаються про це. Лазарєв погоджувався із Вазарі, однак, він також говорив, що «в цій „незакінченості“ є свої великі чари» [4]. Мистецтвознавець Вільям Воллес вважає, що техніка «non finito» у цьому творі скульптора виділяє завершеність образів і створює атмосферне тло[7]. За Еріком Шильяно «недовершеність» тондо є сумнівною, адже Таддео не відмовився від замовлення, і не наполягав на «поліруванні» чи доопрацюванні[8].
…no other Madonna and Child image packs such a powerful emotional and narrative punch
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |