Мамчур Юлій Валерійович

Мамчур Юлій Валерійович
Полковник
Загальна інформація
Народження	15 серпня 1971(1971-08-15) (53 роки) Умань, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Alma Mater	Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Повітряні сили
Рід військ	Тактична авіація
Війни / битви	Вторгнення Росії в Україну
Командування
2013—2014 204-а бригада тактичної авіації
Нагороди та відзнаки
Ювілейна медаль «25 років незалежності України» Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України) Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України) Іменна вогнепальна зброя

Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мамчур.

Ю́лій Вале́рійович Ма́мчур (нар. 15 серпня 1971, Умань, Черкаська область, Українська РСР) — український військовий льотчик 1-го класу, полковник Повітряних Сил ЗС України, командир 204-ї бригади тактичної авіації. Учасник російсько-української війни. Народний депутат України (з 10 листопада 2014) за списком блоку Петра Порошенка (№ 6 у списку)^[1].

Життєпис

Юлій Мамчур служив у Озерненському гарнізоні^[2]. На початку 2013 року льотчика 1-го класу полковника Мамчура було призначено на посаду командира 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації Повітряного командування «Південь». На той час його загальний наліт становив понад 900 годин^[3].

3 березня 2014 року під час російсько-українського конфлікту на півострові Крим глава медіа-центру Міноборони в Криму Владислав Селезньов навів його слова: «Особовий склад бригади тактичної авіації в Бельбеку вірний народу України й Військовій присязі, зі зброєю в руках готовий до захисту територіальної цілісності України»^[4]. Ця заява з'явилася після ультиматуму «невідомих» військових, що носили російську амуніцію, з вимогою до українських військових перейти на їхню сторону до 16 годин 3 березня.

4 березня українські військові провели «психологічну атаку» — без зброї, під бойовим стягом Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна та Державним прапором України, співаючи гімн України, вони рушили в бік озброєних вояків, що блокували прохід до військової частини, при цьому «невідомі формування» стріляли біля ніг українських льотчиків та у повітря^[5]. В результаті переговорів протягом дня частину вдалося частково перебрати під український контроль.

12 березня на захопленій російськими спецпідрозділами території аеродрому Бельбек (військова частина А-4515) сталася пожежа, загасила її українська пожежна команда. Сайт військової частини А-4515: «Дзвінка від „марсіан“ з цього приводу не надходило. У напрямку пожежі в терміновому порядку було відправлено пожежну машину у супроводі командира бригади Юлія Мамчура. За годину до цих подій було відключення електроживлення на території адміністративних будівель частини»^[6].

22 березня 2014 року, не отримавши підтримку Збройних сил України, 204-та бригада тактичної авіації на чолі з Ю. В. Мамчуром самостійно здійснювала оборону військової частини А-4515. У зв'язку з не рівним співвідношенням бойових сил та бездіяльністю керівництва міністерства оборони України на чолі з І. Й. Тенюхом, військова частина А-4515 була захоплена російськими окупаційними військами та невідомими озброєними особами. Особовий склад 204-ї бригади тактичної авіації був вимушений покинути військову частину. За повідомленнями ЗМІ, після штурму військової частини полковника Юлія Мамчура було викрадено російськими військовими. У повідомленні на офіційному сайті військової частини А-4515, командира Мамчура «насильно викликали на переговори в штаб ЧФ РФ». Командир встиг зателефонувати дружині і повідомити про те, що його захопили. За словами Лариси Мамчур, дружини полковника, її чоловіка повезли до севастопольської військової в'язниці. Разом з тим, підлеглі Мамчура заявили, що не залишать захоплену російськими військами базу, доки Мамчур не повернеться^[7].

26 березня 2014 року полковник Мамчур разом з 5 іншими захопленими українськими офіцерами у супроводі російських автоматників залишив територію Криму^[8]. Після повернення з полону полковник повідомив, що його 3,5 доби утримували в одиничній камері, здійснювали психологічний тиск, намагаючись переконати перейти на сторону російської армії:

Три з половиною дні мене тримали в одиночній камері. Перший день зі мною постійно розмовляли невідомі російські військові — намагалися переконати зрадити військовій присязі народу України, перейти на службу в російську армію. Потім був просто психологічний тиск — не давали спати, стукали прикладами по дверях. Самопочуття хороше, настрій бойовий. Що робитиму далі? Спочатку прийму душ, потім буду ухвалювати рішення. Слава Україні![9]

Того ж дня в.о. Президента України Турчинов заявив, що всі звільнені з полону офіцери, «які проявили стійкість і мужність» будуть нагороджені і підвищені по службі^[10][11].

Після передислокації з Криму військова частина Юлія Мамчура перебазувалася до Миколаєва^[12].

Одружений. Дружина Лариса. Має доньку Дарину та онуку.

Нагороди

• Орден Богдана Хмельницького III ст. (21 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку^[13]
• Іменна вогнепальна зброя (3 вересня 2015) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, багаторічну бездоганну службу, зразкове виконання військового обов'язку та виявлені при цьому честь і доблесть^[14][15][16]
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу.^[17]
• Медаль «15 років Збройним Силам України»
• Медаль «За сумлінну службу» I ст.
• Медаль «За сумлінну службу» II ст.
• Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (2014)^[18]
• 11 квітня 2014 року у Вінниці нагороджений відзнакою міського голови «За честь і мужність». Почесну нагороду та грошову премію до неї вручено його доньці Дарині Мамчур^[19].
• Орден святого архістратига Михаїла ІІ ст. (ПЦУ, 2019) — за заслуги перед Українською державою та помісною Православною Церквою^[20].

Примітки

1. Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
2. Список військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в загальній черзі у Озернянському гарнізоні. govuadocs.com.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 5 березня 2014.
3. У Криму відбулися командирські польоти на двох типах літаків. Офіційний сайт Кабінету міністрів України. Архів оригіналу за 26 січня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
4. Українські військові в Бельбеку не збираються здаватися росіянам — командир бригади. Українська правда. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
5. Беззбройні ​українські військові із гімном йдуть на російській спецназ. Еспресо TV. Архів оригіналу за 7 червня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
6. Окупанти навіть охороняти не вміють. Еспресо TV. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
7. Росіяни захопили підводний човен та військову частину в Бельбеку. Українська служба BBC. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 23 березня 2014.
8. Мамчур та інші полонені в Криму звільнені та їдуть в Київ. 5 канал. 26 березня 2014. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 27 березня 2014.
9. Мамчур: мене переконували зрадити Україні. Радіо «Свобода». 26 березня 2014. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 27 березня 2014.
10. Турчинов: Всех пленных освободили. Censor.net. 26 березня 2014. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 27 березня 2014.
11. Полонених військових уже звільняють - Турчинов. Українська правда. 26 березня 2014. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 27 березня 2014.
12. Полковник Мамчур досі живе у гуртожитку — ближче до підлеглих // [[Укрінформ]], 19.06.2014. Архів оригіналу за 20.06.2014. Процитовано 20.06.2014.
13. Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
14. Указ Президента України від 3 вересня 2015 року № 531/2015 «Про нагородження Ю.Мамчура відзнакою “Іменна вогнепальна зброя”»
15. Президент нагородив іменною зброєю полковника Юлія Мамчура [Архівовано 5 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 3 вересня 2015
16. Порошенко нагородив Мамчура іменною зброєю. ukranews.com. Українські Новини. 03.09.2015. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015.
17. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "25 років незалежності України"»
18. У Міністерстві оборони України відбулися урочисті збори до 69 річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Сайт Подільського районного у м. Києві військового комісаріату, 7 травня 2014 р.
19. Полковника Мамчура нагороджено за Честь і Мужність. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014.
20. Предстоятель зустрівся з полковником Юлієм Мамчуром [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] // Сайт Православної Церкви України, 11 липня 2019 р.

Посилання

• Юлий Мамчур — герой из Бельбека. «Українська правда. Життя». Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014.
• Військові льотчики в телепроекті «Діалог з країною». «YouTube». Архів оригіналу за 6 липня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
• Аеропорт Бельбек. Стан на сьогоднішній час (відеоінтерв'ю). «YouTube». Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
• Український офіцер, що вразив світ: Полковник Мамчур обіцяє стояти до кінця (відеоінтерв'ю). «YouTube». Архів оригіналу за 6 липня 2014. Процитовано 6 березня 2014.