Манора

Манора
Країна  Пакистан
Мапа
CMNS: Манора у Вікісховищі

Манора або Маноро (синдхі منهوڙو ٻيٽ‎, урду منوڑا‎) — невеликий півострів (2.5 км) розташований на південь від порту Карачі, Сінд, Пакистан. Півострів з'єднує з материком 12-кілометровий брід, який називають «Сендспіт»[en]. Манора і суміжні острови формують захисний бар'єр між портом Карачі на півночі й Аравійським морем на півдні. У західній бухті порту, на межі між Сендспітом і півостровом розташовується вимираючий мангровий ліс. На сході — пляжні поселення Кемарі[en] і Кліфтон[en]. Салехабад[en] — найстаріше риболовецьке село півострова.

Історія[ред. | ред. код]

Територія Карачі, включно з півостровом, здавна була важливою стратегічною точкою, і прямо або побічно згадувалася в різних історичних трактатах. Олександр Македонський готував похід у Вавилон у давньому порту Крокола, що розташовувався на півострові. Манору відвідував османський адмірал Сейді Алі-реїс під час його подорожі, яку він пізніше відобразив у книзі «Дзеркало країн[ru]» . Стародавнє місто Дебал частково розташовувалося на Манорі. У XVIII столітті, коли порт Карачі вів активну торгівлю з Оманом і Бахрейном на півострові зведено маленький форт. У 1839 році форт атакували британці, і хоча він був зруйнований і нині похований під територією військово-морської бази, маяк, зведений у 1889, служить нагадуванням про минулу присутність британців.

У новітній час півострів понад 50 років служив головною базою ВМФ Пакистану. Причали для кораблів розташовувалися уздовж східного узбережжя, а на самому півострові, попри близькість до міста Карачі, були присутні казарми. У зв'язку з відкриттям бази ВМФ «Джинна[en]» в Ормарі в 2000 році багато кораблів передислоковано.

Туризм і пам'ятки[ред. | ред. код]

Манора — популярне місце відпочинку завдяки довгим піщаним пляжам, розташованих уздовж узбережжя, що переходять у «сендспіт», і потім з'єднуються з пляжами бухти Хокі[en]. Через віддаленість півострова від міста Карачі і відсутність на ньому готелів, уряд Пакистану розглядає можливості поліпшення інфраструктури Манори, розраховуючи перетворити півострів на туристичну зону.

Крім того, на півострові розташовується індуїстський храм Шрі Варун Дев Мандір[en] присвячений богу світових вод Варуні. Нинішня структура храму датується приблизно 1917—1918 роками, проте точна дата будівництва храму невідома. За легендами, храм звела в XVI столітті родина багатого мореплавця, який купив півострів у Хана Калата, котрий володів більшою частиною землі узбережжя. Нин храм занепав — солоні морські вітри роз'їли багате оздоблення, а стіни повільно руйнуються. Проте, індуїстське консульство Пакистану, яке володіє храмом, пообіцяло відновити його[1].

  • Індуїстський храм на Манорі
    Індуїстський храм на Манорі
  • Академія ВМС Пакистану
    Академія ВМС Пакистану
  • Церква св. Павла (нині не діє)
    Церква св. Павла (нині не діє)
  • Найвищий маяк у Пакистані (28 метрів) розташований на півострові
    Найвищий маяк у Пакистані (28 метрів) розташований на півострові

Демографія[ред. | ред. код]

На півострові мешкають етнічні групи мухаджирів, пенджабців, синдців, кашмірців, сераїків, пуштунів, белуджів, мемонів[en] та інші. Більше 99 % населення — мусульмани.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Malik, Maha. Shri Varun Dev Mandir. Tribune. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 25 квітня 2013.