Марк Тесьє-Лавінь

Марк Тесьє-Лавінь
Народився18 грудня 1959(1959-12-18) (64 роки)
Трентон, Квінті-Вест, Гастінгс, Онтаріо, Канада
Країна США
 Канада
Діяльністьнейронауковець, науково-педагогічний працівник, викладач університету
Галузьбіологія і неврологія
Alma materНовий коледж Оксфорду[1], Університет Макгілла, Університетський коледж Лондона і French Lycée in Brusselsd
Науковий ступіньдоктор філософії
Вчене званняBing Presidential Professorshipd[2]
Науковий керівникDavid Attwelld
Знання мованглійська і французька
ЗакладКаліфорнійський університет у Сан-Франциско, Стенфордський університет, Рокфеллерівський університет і Genetech
ЧленствоЛондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Королівське товариство Канади і Американська академія мистецтв і наук
Посадапрезидент[d][3]
Нагороди
Сайтtessier-lavigne-lab.stanford.edu/people/marc-tessier-lavigne

Марк Тревор Тесьє-Лавінь (18 грудня 1959 року в Трентоні, Онтаріо) — франко-канадський нейробіолог і одинадцятий президент Стенфордського університету. До цього він був президентом Університету Рокфеллера в Нью-Йорку. Він також є членом Наукової ради Фонду лікування хвороби Альцгаймера.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Тесьє-Лавінь народився в Онтаріо, Канада, але ріс у Європі у віці від 7 до 17 років. Він здобув ступінь бакалавра з фізики в Університеті Макґілла. Потім навчався в Оксфордському університеті, де здобув ступінь бакалавра з філософії та фізіології. Він здобув ступінь доктора філософії в Університетському коледжі Лондона в Девіда Етвелла.

Канадець розпочав свою кар'єру в Каліфорнійському університеті Сан-Франциско, де працював з 1991 по 2001 рік. Того ж року він вступив до Стенфордського університету. У 2003 році він був прийнятий на роботу в Genentech на посаду старшого віцепрезидента. У 2011 році Тесьє-Лавінь змінив Пола Нерса, тодішнього президента Університету Рокфеллера, і очолив команду з 1400 дослідників. 4 лютого 2016 року Стенфордський університет оголосив, що Тесьє-Лавінь змінить президента університету Джона Лероя Геннессі[4].

Марк зустрів свою дружину Мері, коли вони були на постдоктораті в Колумбійському університеті в Нью-Йорку. У них троє спільних дітей[5].

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Тесьє-Лавінь отримав премію нейропластичності 1996 року, премію В. Олдена Спенсера 2010 року та премію Грубера в галузі нейронауки 2020 року. Він був обраний до Національної академії наук у 2005 році, до Американської академії мистецтв і наук у 2013 році та до Американського філософського товариства у 2017 році.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Rhodes Scholar Database
  2. ↑ https://professorships.stanford.edu/content/University%2C%20Presidential%2C%20and%20Provostial%20Professorships
  3. ↑ https://boardoftrustees.stanford.edu/2023/07/19/board-of-trustees-statement-release-of-report-and-announcements/
  4. ↑ Neuroscience pioneer Marc Tessier-Lavigne named Stanford's next president [Архівовано 12 січня 2022 у Wayback Machine.], abgerufen am 26. Februar 2017
  5. ↑ «A Leader in Full» [Архівовано 13 грудня 2019 у Wayback Machine.], abgerufen am 26. Februar 2017