2°22′59″ пн. ш. 37°58′59″ сх. д. / 2.38306° пн. ш. 37.98306° сх. д. | |
Країна | Кенія |
---|---|
Розташування | Східна провінція, Кенія |
Найближче місто | Марсабіт |
Площа | 1554 км² |
Засновано | 1949 |
Статус: | Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
Марсабіт у Вікісховищі |
Національний парк Марсабіт — національний парк і природний заповідник, розташований на горі Марсабіт на півночі Кенії, поблизу міста Марсабіт. Знаходиться за 560 км на північ від Найробі в окрузі Марсабіт. Заповідник відомий своєю популяцією зебр і великим пташиним різноманіттям.
У цьому районі є кілька кратерів згаслих вулканів, які вкриті лісами. Найвідоміший з них — кратер під назвою Гоф Редо, розташований приблизно у п'яти кілометрах на північ від найближчого міста Марсабіт на розвилці доріг на Мояле і Північний Хорр[1].
У парку живуть зебри, слони, леви, жирафи, буйволи, чорно-білі колобуси, блакитні мавпи, бушбоки, антилопи суні та леопарди. Всього в парку налічується близько 350 видів птахів, з яких 52 є хижими. Скелі в північній частині Райського озера, в Гоф Сокорте Гурда, є домівкою для багатьох птахів, у тому числі плямистих сипів, сапсанів, плямистогрудих канюків, чорних шулік і орланів-крикунів. В озері водяться такі качки, як великі чирянки, червоноокі черні та чирянки, а також африканські лиски, молотоголови, ібіси, руді чаплі та африканські лелеки-тантали. На нижніх, порослих лісом та чагарниками схилах парку, мешкають популяції павіанів-анубісів, верветок, газелей Гранта, бейз, смугастих гієн, каракалів і земляних вовків[2].
По дорозі на південь від гори Марсабіт до скелястих рівнин Шаба росте багато фікусів у лісі на вершині гори, яка різко контрастує з дорогою, навколо якої ростуть низькі акації з пласкими кронами[3]. У цій місцевості живуть магалі-снувальникв, яких можна впізнати за їхніми акуратнішими гніздами; інші магалі з більш прихованими гніздами; і білочереві галасники.[3]
У 1970-х роках парк прославився тим, що там жили слони з найдовшими бивнями у світі. Один слон на ім'я Ахмед перебував під постійним наглядом, і коли він помер, його бивні важили понад 300 кг.[4]