Марютін Фрідріх Михайлович

Ф
Фрідріх Марютін
Фрідріх Марютін
Фрідріх Марютін
Особисті дані
Повне ім'я Фрідріх Михайлович Марютін
Народження 7 жовтня 1924(1924-10-07)[3]
  Астрахань, РСФРР, СРСР
Смерть 9 вересня 2010(2010-09-09)[1][2] (85 років)
  Санкт-Петербург, Росія
Поховання Смоленське православне кладовище
Зріст 170
Прізвисько Фріда
Громадянство СРСР СРСР
Позиція нападаючий
Юнацькі клуби
1939—1941 СРСР Зеніт (Підлипки)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1944–1945 СРСР Калінінець (Свердловськ) ()
1946–1956 СРСР Зеніт (Ленінград) 211 (46)
1957–1958 СРСР Адміралтієць ()
Національна збірна
1952 СРСР СРСР 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1959–1961 СРСР Адміралтієць тренер
1962 СРСР СКА (Ленінград)
1963–1965 СРСР ФШ Зеніт (Ленінград)
1966–1967 СРСР Комсомолец (Ленинград)
1968–1969 СРСР Зеніт (Ленінград) тренер
1970–1971 СРСР Комсомолець (Ленінград)
1972–1974 СРСР ЛОМО
1976–1981 СРСР ЛОМО
1982–1987 СРСР ФШ Зеніт (Ленінград)
Звання, нагороди
Нагороди
заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Фрідріх Михайлович Марютін (7 жовтня 1924, Астрахань, РРФСР, СРСР — 10 вересня 2010, Санкт-Петербург, Росія) — радянський футболіст, нападник. Заслужений майстер спорту СРСР (1954).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився на теплоході, що прямував з Баку в Астрахань. Своє ім'я отримав на честь Фрідріха Енгельса (рішення про ім'я новонародженого приймалося прямо в кают-компанії, після спекотних суперечок партійного осередку пароплава).

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Першою командою Марютіна став «Зеніт» (Підліпки) (з 1939).

Під час Великої Вітчизняної війни родина Марютіних евакуювалася до Свердловська. Там Марютін розпочав свою трудову діяльність, працюючи токарем на заводі.

1944 року відновив заняття футболом і став виступати за «Калининець» (Свердловськ). Перед початком сезону 1946 року найкращі футбольні команди, що належать до відомства Міністерства оборонної промисловості СРСР, були зібрані у місті Фрунзе. Метою був відбір найкращих гравців для зміцнення ленінградського «Зеніту». Фрідріх Марютін виявив себе на цьому зборі й з 1946 виступав у вищій лізі за «Зеніт» (Ленінград), дебютувавши 3 травня 1946 в гостьовому матчі проти московського «Торпедо».

У 1956 році Марютін отримав тяжку травму, і «Зеніт» відмовився від його послуг. У 1957 році Марютін перейшов до ленінградського «Авангарду» (пізніше команда стала називатися «Адміралтеєць»), за який виступав два роки. У першому ж році свого виступу за «Авангард» Марютін разом із командою досяг підвищення в класі, вийшовши до групи «А» (вищу лігу чемпіонату СРСР).

Кар'єра у збірній

[ред. | ред. код]

Потрапив до складу збірної команди з футболу на літні Олімпійські ігри 1952 року в Гельсінкі й взяв участь в одній грі — 20 липня 1952 року у матчі 1/8 фіналу проти збірної Югославії (5:5). Поразка від югославської збірної через день у матчі-переграванні (Марютін у цій грі участі не брав) керівництвом Радянського Союзу було розцінено як ганьбу (відносини між Югославією та СРСР на той час були відверто ворожі), ряд гравців та тренерів були позбавлені звань майстрів спорту, а ЦДСА, як один із базових клубів збірної, був взагалі розформований. Проте гра Фрідріха Марютіна на Олімпіаді нарікань не викликала і через два роки після повернення збірної з Фінляндії йому було присвоєно звання «Заслужений майстер спорту СРСР».

Усього провів у складі збірної СРСР з футболу дві гри (одна офіційна).

Тренерська кар'єра

[ред. | ред. код]

Після закінчення кар'єри гравця Фрідріх Марютін був тренером у командах:

Старший тренер ленінградських клубних команд ЛОМО (1972—1974, 1976—1981), СК «Комсомолець» (1966—1967, 1970—1971). Був старшим тренером футбольної школи «Зеніт» (1963—1965, 1982—1987).

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Помер 10 вересня 2010 після тривалої хвороби.

Похований на Смоленському православному цвинтарі Санкт-Петербурга.

Нагороди та досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.olympedia.org/athletes/27599
  2. ↑ а б https://spb-tombs-walkeru.narod.ru/sm_prav/maryutin.html
  3. ↑ Transfermarkt.de — 2000.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • 82 года Фридриху Марютину (рос.). Архів оригіналу за 9 березня 2009. Процитовано 3 грудня 2009.
  • Фридриху Марютину — 80 лет (рос.). Процитовано 3 грудня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  • Ушла эпоха (рос.). fc-zenit.ru. 10 вересня 2010. Процитовано 10 вересня 2010.