Метт'ю Кокс

Ф
Дейн Скарлетт
Особисті дані
Народження 2 травня 2003(2003-05-02) (21 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
  Лондон, Велика Британія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  Англія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція воротар Редагувати інформацію у Вікіданих
Інформація про клуб
Поточний клуб Англія «Брентфорд»
Номер 41
Юнацькі клуби

2011—2017
2017—2021 		Англія «Кобем»[en]
Англія «Челсі»
Англія «Вімблдон»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2020–2021 Англія «Вімблдон» 0 (0)
2021– Англія «Брентфорд» 0 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2020 Англія Англія (U-17) 2 (-?)
2021–2022 Англія Англія (U-19) 10 (-?)
2021– Англія Англія (U-20) 2 (-?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 8 липня 2022.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 8 липня 2022.

Метт'ю Кокс (англ. Matthew Cox, нар. 2 травня 2003, Лондон) — англійський футболіст, воротар «Брентфорда».

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Син тренера з регбі, саме в цьому виді спорту він зробив свої перші кроки в регбійному клубі «Кобем»[en][2][3][4], перш ніж його помітили футбольні скаути «Челсі» у віці восьми років, де Кокс і продовжив займатись[2][5][6].

У віці 14 років Кокс був виключений з академії «Челсі», яка не побачила у ньому достатнього потенціалу. В результаті Метт'ю Кокс приєднався до академії «Вімблдона» у 2017 році, а в травні 2020 року підписав свій перший контракт із клубом лише у 17 років[2][5][6].

Тоді він був одним із найперспективніших гравців лондонського клубу, вигравши з юнацькою командою у сезоні 2019/20 Youth Alliance Cup[en][2][7][8], а з наступного сезону став регулярно з'являтись у заявці основної команди на матчах Першої ліги, ставши другим воротарем команди після новозеландця Ніка Цанева[en][2][9], втім так за неї і не дебютував.

В липні 2021 року Кокс перейшов у «Брентфорд»[2][10][11], де теж став запасним воротарем.

Кар'єра у збірній

[ред. | ред. код]

Виступав за юнацьку збірну Англії до 17 років[2][5][6]. 2 вересня 2021 року Кокс дебютував за збірну Англії до 19 років у товариській грі проти Італії (2:0)[12]. Наступного року Метт'ю з командою поїхав на юнацький чемпіонат Європи 2022 року в Словаччині[13], де зіграв в 4 матчах, пропустив лише два голи і допоміг своїй команді стати чемпіоном Європи[14], за що був включений до символічної збірної турніру[15].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Soccerway
  2. ↑ а б в г д е ж Jack Brace (8 червня 2022). Who is Matthew Cox? The 18-year-old pushing to be Brentford's number one in David Raya's absence. VAVEL (англ.). Процитовано 30 червня 2022.
  3. ↑ Chris Slavin (18 березня 2021). Matthew’s flourishing career started when he was spotted playing rugby!. AFC Wimbledon (брит.). Процитовано 30 червня 2022.
  4. ↑ Winter, Henry (June 27 2022). Will to succeed runs deep in England’s next generation. Таймс (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 30 червня 2022.
  5. ↑ а б в Harris, Jay (20 грудня 2021). Matthew Cox: The 18-year-old goalkeeper who was set for debut after Brentford beat 10 clubs to sign him. The Athletic (англ.). Процитовано 30 червня 2022.
  6. ↑ а б в Chris Slavin (2 травня 2020). Breaking news: England keeper Matthew signs pro deal on his birthday. AFC Wimbledon (брит.). Процитовано 30 червня 2022.
  7. ↑ Bizarre goal by keeper Cox earns deserved cup glory for young Dons. AFC Wimbledon (брит.). 17 листопада 2020. Процитовано 1 липня 2022.
  8. ↑ Rob Cornell (18 nov. 2020). Rob's Vlog: How the Cup was won. AFC Wimbledon TV (fr-FR) . Youtube. Процитовано 1 липня 2022.
  9. ↑ Cawley, Richard (5 липня 2021). AFC Wimbledon sign keeper….seven years after he started training with them. South London Press (брит.). Процитовано 30 червня 2022.
  10. ↑ Cawley, Richard (22 липня 2021). Brentford land AFC Wimbledon goalkeeper Matthew Cox. South London Press (брит.). Процитовано 1 липня 2022.
  11. ↑ Ray, James (17 липня 2021). Brentford to beat Aston Villa in multiple club chase for AFC Wimbledon starlet Matthew Cox. The72 (брит.). Процитовано 1 липня 2022.
  12. ↑ Association, The Football. England MU19s beat Italy by 2-0 at St. George's Park with goals from Dane Scarlett and Jude Soonsup-Bell. www.englandfootball.com (англ.). Процитовано 8 липня 2022.
  13. ↑ Ian Foster has picked his 21-strong squad for this month's UEFA U19 EURO Finals in Slovakia (англ.). EnglandFootball.com. 17 червня 2022.
  14. ↑ Israel U19 1-3 England U19 (AET): Young Lions stage extra-time fightback to win European Championship. Sky Sports (англ.). Процитовано 1 липня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  15. ↑ UEFA.com (5 липня 2022). 2022 Under-19 EURO Team of the Tournament. UEFA.com (англ.). Процитовано 10 липня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]