Метцгерія вильчаста

Метцгерія вильчаста
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Печіночники (Marchantiophyta)
Клас: Jungermanniopsida
Порядок: Метцгеріальні (Metzgeriales)
Родина: Метцгерієві (Metzgeriaceae)
Рід: Метцгерія (Metzgeria)
Вид:
M. furcata
Біноміальна назва
Metzgeria furcata
(L.) Corda

Метцгерія вильчаста (Metzgeria furcata) — вид печіночників родини метцгерієвих (Metzgeriaceae)[1].

Поширення

[ред. | ред. код]

Батьківщиною є Європа, Африка, Азія, Австралія, Північна Америка, Південна Америка[2].

Metzgeria furcata — переважно епіфітний печеночник, який мешкає на корі листяних дерев і кущів, а також хвойних дерев, у багатих на луги та слабокислих, від затінених до світлих, від сухих до свіжих місць. Рідше зустрічається на голих коренях дерев або на скелях. Це піонерський мох, який швидко обростає іншими сильнішими мохами.

Характеристика

[ред. | ред. код]

Роздвоєні таломи, шириною приблизно від 0,3 до 1,4 мм і довжиною до 2 см, у свіжому вигляді забарвлені в зелений або жовтувато-зелений колір, а у висушеному – біло-зелений. Спочатку вони часто лежать близько до землі, і лише коли рослини дорослішають, верхівки талому трохи виступають із землі. Характерно багато язикоподібних лінійних придаткових пагонів, які легко відпадають і використовуються для вегетативного розмноження. Вони утворені крайовими клітинами пластинки. Окремі волоски рідко розподілені по краях талома; іноді вони також присутні на нижній стороні. Печіночник дводомний лише рідко утворює спорофіти.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Metzgeria furcata. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 01.02.2024.
  2. ↑ Metzgeria furcata. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 01.02.2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Urania Pflanzenreich. Band 2: Moose, Farne, Nacktsamer. 1. Auflage 1992, Urania-Verlag, Leipzig 1992, ISBN 3-332-00495-6
  • Jan-Peter Frahm, Wolfgang Frey: Moosflora. Verlag Eugen Ulmer, Stuttgart 1983, ISBN 3-8001-2463-7
  • Wolfgang Frey, Jan-Peter Frahm, Eberhard Fischer, Wolfram Lobin: Kleine Kryptogamenflora. Band IV: Die Moos- und Farnpflanzen Europas. Gustav Fischer Verlag, Stuttgart, Jena, New York 1995, ISBN 3-437-30756-8
  • Hans Martin Jahns: BLV Bestimmungsbuch Farne, Moose, Flechten. BLV Verlagsgesellschaft mbH, München 1982, ISBN 3-405-11893-X