Мистецтво прикрашання вантажівок Південної Азії

Оформлена вантажівка в Індії, на якій зображені чорні джуті та назар бату.
Більшість пакистанських вантажівок мають підвищений дах для збільшення місця під оздоблення.
Задні частини пакистанських вантажівок часто вигадливо оформлені.

Мистецтво прикрашання вантажівок є популярною формою регіонального оздоблення в Південній Азії, де пакистанські та індійські вантажівки мають витончені квіткові візерунки та каліграфію.[1][2][3]

Американські військові та підрядники називали пакистанські прикрашені вантажівки, що обслуговують Афганістан, як джингл-вантажівки.

Походження «джингл вантажівок»

[ред. | ред. код]

Термін джингл-вантажівка походить від військового сленгу Сполучених Штатів, придуманого військовослужбовцями в Афганістані, хоча він може брати початки від британського колоніального періоду. Цей термін з'явився через «дзвінкий» звук, який вантажівки видають завдяки ланцюгам, що звисають на бамперах транспортних засобів.[4]

Практика

[ред. | ред. код]

Багато вантажівок та автобусів облаштовують та декорують їхні власники. Зовнішнє оздоблення вантажівки може коштувати тисячі доларів.[5] Оздоблення часто містить елементи, які нагадують водіям вантажівок про домівку, оскільки вони можуть бувати поза домом місяцями.[6] Мистецтво — це спосіб втілення поглядів для водіїв вантажівки.[7] Декорація може включати структурні зміни, картини, каліграфію та декоративні прикраси, такі як дзеркальні роботи на передній та задній частині транспортних засобів та дерев'яні різьблення на дверях вантажних автомобілів. Поширені також зображення різних історичних сцен та поетичних віршів.[8] Екіпірування часто завершується в автомайстерні.[9] Ланцюжки та підвіски часто звисають з переднього бампера.[10]

Митці

[ред. | ред. код]

Phool Ji — художній псевдонім пана Сайда Пекола Бадшаха — відомого митця з прикрашання вантажівок, який відомий своїм унікальним стилем виконання вишуканого мистецтва завдяки мистецтву вантажівок.[11]

Нафіс Ахмад Хан — митець із прикрашання вантажівок в Індорі, добре відомий у всій Індії і вже понад тридцять два роки прикрашає одну вантажівку щодня.[7]

Одним з найвидатніших митців із прикрашання вантажівок є Хайдер Алі. Навчений батьком з юності, він уперше привернув увагу міжнародного співтовариства в 2002 році, коли намалював пакистанську вантажівку в рамках Смітсонівського фестивалю фольклору.[12]

Регіональні стилі

[ред. | ред. код]
Багато місцевих автобусів у Пакистані прикрашені, як вантажівки.

У Пакистані Карачі є головним міським центром мистецтва прикрашання вантажних автомобілів, хоча є інші центри в Равалпінді, Сваті, Пешаварі, Кветті та Лахорі. Вантажівки з Белуджистану та Пешавару часто сильно оздоблені деревом, тоді як вантажівки з Равалпінді та Ісламабаду частіше оздоблені пластиком. Орнаменти з верблюжої кістки та переважання червоних кольорів часто трапляються на вантажівках, оздоблених у Сінді.[8]

В Індії художник-делієць Тілак Радж Дхір заявляє, що гасла, які він додає до свого мистецтва прикрашання вантажівок, поширеного в усьому Національному столичному регіоні, часто змінюються залежно від соціально-політичної атмосфери.[13] Мистецтво вантажівок на хінді та урду іноді називають Phool Patti.[14][15]

Вплив

[ред. | ред. код]
Мистецтво прикрашання вантажівок оздоблює діловий фасад у Пешаварі, Пакистан.

Мистецтво прикрашання вантажівок перейшло за рамки декорації та оздоблення вантажівок в інші форми та медіа.

Автомобілі

[ред. | ред. код]

Хоча машини традиційно не прикрашають у Південній Азії, є приклади автомобілів, виконаних у стилі мистецтва прикрашання вантажівки. У 2009 році Foxy Shahzadi, 1974 VW Beetle року оформлений у стилі мистецтва прикрашання вантажівки, подорожував із Пакистану до Франції за 25 днів.[16][17] В індійському місті Мумбаї деякі водії прикрашають свої таксі у стилі художнього прикрашання вантажівки.[18]

Жваві кольори пакистанських вантажівок надихнули деяких модельєрів.[19] Італійська модна компанія Dolce & Gabbana використовувала натхненні експозиції вантажних автомобілів у кампанії 2015 року.[20] Незважаючи на те, що вони частіше використовуються в жіночій моді, деякі чоловічі речі натхненні мистецтвом південноазійських вантажівок.[21]

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Mughal, Owais (18 червня 2008). Pakistan’s Indigenous Art of Truck Painting. All Things Pakistan. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 10 лютого 2015.
  2. Tracing Truck Art beyond 'Horn OK Please': India and Pakistan’s Truck Art tradition (англ.). Creative Yatra. 16 листопада 2016. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 31 липня 2017. Largely a domestic art in its early years especially in North India and Pakistan, the ideation of beautifying trucks, lorries, and rickshaws with multifaceted patterns and calligraphy was common.
  3. а б McKenzie, Sheena (5 серпня 2015). Pimp my ride: The psychedelic world of Indian truck art (англ.). CNN. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 31 липня 2017. For truckers in India, that means a kaleidoscope of colors, slogans, and intricately painted symbols that are as much about bling -- as shrewd business sense. ..."A better looking truck attracts more business," says Shantanu Suman, graphic designer and filmmaker behind 2013 documentary "Horn Please," which explores India's spectacular truck art tradition.
  4. Barrett, Grant. A Way With Words. Архів оригіналу за 14 квітня 2013. Процитовано 2 вересня 2017.
  5. Elias, Jamal (2005). On Wings of Diesel: The Decorated Trucks of Pakistan. Amherst Magazine. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 10 лютого 2015.
  6. Pakistan's truck art inspires catwalk fashion range - BBC News. Bbc.com. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
  7. а б Inside the World of Indian Truck Art. Vice.com. 5 липня 2019. Архів оригіналу за 10 березня 2020. Процитовано 18 вересня 2019.
  8. а б Covington, Richard (Spring 2005). Masterpieces to Go: The Trucks of Pakistan. Saudi Aramco World. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 10 лютого 2015.
  9. Nyland, Tim (19 жовтня 2006). The Painted Trucks of Pakistan. Penn Current. University of Pennsylvania. Архів оригіналу за 13 січня 2011. Процитовано 10 лютого 2015.
  10. Pakistan's Dazzling 'Jingle Trucks' [Архівовано 9 листопада 2018 у Wayback Machine.] Radio Free Europe/Radio Liberty (www.rferl.org). June 14, 2017. Retrieved on 2017-06-19.
  11. Syed Phool Badshah – Karachi Art Directory (амер.). Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 28 червня 2020.
  12. Hart, Hugh (14 листопада 2014). A Jingle Truck Artist Brings The Mobile Art Of Pakistan To America. Fast Company. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  13. Sharma, Manoj (20 квітня 2015). Meet the men who convert trucks into colourful canvases (англ.). Hindustan Times. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
  14. HERITAGE: SAYING IT WITH FLOWERS (англ.). dawn.com. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 17 квітня 2021.
  15. Dover Rug & Home Presents Truck Artist, Haider Ali. Wellesley Weston Magazine. 30 липня 2015. Процитовано 17 вересня 2019. In recent years, Ali and his students, and their students, have started a company they named Phool Patti, which translates to ‘flowers leaves’ in Urdu/Hindi.
  16. Foxy Shahzadi running away for good. The Dawn. 24 грудня 2010. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 13 червня 2014.
  17. Walsh, Declan (9 листопада 2010). From Pakistan to Paris, by VW Beetle. The Guardian. Архів оригіналу за 8 вересня 2013. Процитовано 13 червня 2014.
  18. Kinsella, Eileen (5 серпня 2015). Indian Truck Art and Taxi Design-artnet News (англ.). Artnet. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
  19. Pakistan's truck art inspires catwalk fashion range. BBC. 17 серпня 2012. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 13 червня 2015.
  20. Sheikh, Ibriz (30 травня 2015). Pakistani truck art takes over streets of Milan. The Express Tribune. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 13 вересня 2015.
  21. Truck art and fashion. pakistantruckart.com. Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 16 жовтня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]