Михайло Юзеф Масальський

Михайло Юзеф Масальський
пол. Michał Józef Massalski Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1697 Редагувати інформацію у Вікіданих
Тракай, Велике князівство Литовське, Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 січня 1768(1768-01-26) або 20 січня 1768(1768-01-20)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРіч Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдипломат Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаВеликий гетьман Литовський[3], польний гетьман литовський[4], воєвода Мстиславльський[5], Віленський каштелян[6], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Гродненський старостаd[2], Маршалок Сейму Речі Посполитої, троцький каштелян[7][8], Великий писар Литовський[9], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], Q65239826?[2], Q65720389?[10], староста бержницькийd[2], Староста Пропойськийd, Чечерський старостаd і Q125526052? Редагувати інформацію у Вікіданих
РідМосальські[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоЯн Антоній Масальськийd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиAnna Wołłowiczd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зФранцішка з Оґінськихd[5][11] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиІгнатій Якуб Масальський[12], Йосип Андріан Масальськийd[12], Ян Микола Масальськийd[12], Kazimierz Massalskid[12], Катерина Масальськаd[2], Йосип Білавськийd, Q130633108?[2] і Q130633110?[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Білого Орла Кавалер ордена Святого Станіслава (Річ Посполита)

Михайло Юзеф Масальський (1700 — 26 грудня 1768) — військовий діяч Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, тіун і староста радошковський (з 1717), великий писар литовський (з 1726), воєвода мстиславський (1737—1742), каштелян троцький (1742—1744), каштелян віленський (1744—1768), польний гетьман литовський (1744—1762), великий гетьман литовський (1762—1768). З княжого роду Мосальських (Рюриковичі).

Біографія

[ред. | ред. код]

Належав до Другої Гродненської лінії роду Масальських власного гербу. Нащадок мінського воєводи Андрія Масальського через старшого сина Станіслава. Син старости гродненського Яна Масальского (близько 1675—1706) і Ганни Волович.

Вчився у Віленському університеті. З 1717 року — депутат Верховного трибуналу Литви. У 1726 році допомагав Михайлу Чарторийського стати великим канцлером литовським. У 1733 році на елекційному сеймі Речі Посполитої був його маршалком, підтримував кандидатуру Станіслава Лещинського на королівський трон, воював на стороні Лещинського у Війні за польську спадщину, і після поразки відступив в Кенігсберг.

Повернувшись до Литви, став прихильником нового короля Августа III. З 1737 року — воєвода мстиславський. У литовському сеймі виступав за проведення військової реформи, зокрема вимагав збільшити литовське військо. З 1741 маршалок Литовського верховного трибуналу, з 1742 року каштелян троцький, з 1744 — віленський каштелян і польний гетьман литовський, з 1762 — великий гетьман литовський. Висував проект, за яким кожен п'ятдесятий селянин повинен був служити в армії. У 1764 році на його запрошення до Литви вступила російська армія для того, щоб підтримати короля Станіслава Понятовського. Сейм скасував гетьманський титул, а замість нього була створена Військова комісія, яка стояла проти реформ клану Чорторийських.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Франциска Огинська,

діти:

Нагороди

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 83, 153.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 245.
  3. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 153.
  4. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 158.
  5. ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 9, Województwo mścisławskie XVI-XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2019. — С. 196. — ISBN 978-83-65880-76-5
  6. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 83.
  7. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 69.
  8. ↑ St. Ptaszycki Dzieje rodów litewskich jako materyał do archeologii historycznéj // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — 1887. — С. 529.
  9. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 279.
  10. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 245, 306.
  11. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 245, 308.
  12. ↑ а б в г Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 245–246.
  13. ↑ а б Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008, s. 172