Мохуватка гребінчаста | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Cristatella mucedo Cuvier, 1798[1] | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
див. розд. Таксономія | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Мохува́тка гребінча́ста (Cristatella mucedo) — вид мохуваток з родини Кристателіди.
Cristatella mucedo — єдиний вид роду Cristatella.
Синоніми[2]:
Підвиди[3]:
Ареал охоплює Європу, Західний Сибір, озеро Байкал, Північну Америку.
В Україні зустрічаються поодинокі колонії та їхні скупчення в середній течії Дніпра, включаючи річку Ворскла, у верхній течії Сіверського Дінця та в Оскільськім водосховищі.
Мохуватки гребінчасті утворюють видовжену, драглисту, прозору колонію, яка нагадує дуже волохату гусінь. Середня довжина колонії становить 3-5 см, але колонії можуть сягати 30 см завдовжки та 1 см завширшки. Всередині колонії утворюються статобласти — внутрішні бруньки. Статобласти круглі, темнозабарвлені, з плавальним кільцем по обидва боки та з гачкуватими шипами. М'язова підошва колонії дозволяє їй повзати зі швидкістю від 0,1-1,5 до 10 см на день. Невеликі колонії (менш ніж 10 особин), які не мають статобластів, важко відрізнити від Lophophodella carteri.
Одна мохуватка має до 100 щупалець, які утворюють корону (лофофор). Діаметр лофофора — приблизно 1 мм.
Прісноводний вид. Місцем перебування є стариці річок або озера зі стоячими або слабко проточними водами. Віддає перевагу холодній воді. Вид приурочений до зарослих макрофітами ділянок на глибині від 1 до 34 м. Колонії зростають на листі водних рослин, на куширі Ceratophyllum demersum. Зустрічаються як на природних, так і штучних субстратах. Колонія росте з початку літа і вироджується восени.
Харчується мохуватка за допомогою щупалець, які створюють рух води в напрямку до рота тварини. При цьому з води фільтруються різні мікроорганізми та рештки органічних речовин (детрит).
Розмноження відбувається безстатевим способом — брунькуванням. При сприятливих умовах особина відокремлюється від колонії й брунькуванням започатковує нову колонію. Також мохуватки можуть розмножуватись статобластами. Восени при настанні несприятливих умов батьківський організм відмирає, і статобласти випадають з його тіла. Завдяки повітряним камерам статобласти плавають у воді, переносячи холод і висихання. Навесні в статобласті розвивається зародок, що перетворюється на мохуватку. Статеве розмноження відбувається на початку літа, але не є необхідним для виживання виду. У великій кількості мохуватки можуть з'являтись у другій половині літа.
Мохуватка гребінчаста є одною з не багатьох прісноводних мохуваток, які не уникають світла.
Причинами зміни чисельності виду є погіршення стану біотопів унаслідок руйнування річкових долин, евтрофікації водойм.
Вид занесений до Червоної книги Харківської області зі статусом «вразливий». Чисельність і область поширення виду суттєво скоротилась.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в |work=
(довідка)