Музика Чорногорії | |
Країна | Чорногорія |
---|---|
Музика Чорногорії у Вікісховищі |
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (серпень 2020) |
Музика Чорногорії — один із найдавніших видів мистецтва народів, які населяють нинішню Чорногорію. Музична історія країни розпочинається з палеоліту.
Добою палеоліту датується знайдений кістяний свисток, найстаріший музичний інструмент, який коли-небудь знаходили в Європі.
З X століття розвивалася християнська літургічна музика. Найдавнішим композитором з Адріатичного узбережжя вважають композитора церковних співів X-XI століття Йована Дуклі. Наприкінці XII століття був написаний рукопис «Літопис Попа Дуклянина», в якому описувалося використання музичних інструментів у світському житті.
У монастирі Сент-Клари в Которі збереглися деякі літургії з XV століття. Музика Чорногорії занепала під час тривалої боротьби проти османів, населення було надто стурбоване своїм виживанням, щоб присвячувати себе культурній діяльності.
Чорногорська музика, як і вся музика регіону, пронизана впливом османської музики, а також слов'янськими, циганськими, албанськими, австро-угорськими та західними традиціями (останнім часом). Вона дуже близька до музики Сербії, її найближчого сусіда, з яким вона пов'язана історією, а також до музики, яка побутувала в колишній Югославії.
Багаторічна історія боротьби за свободу й незалежність чорногорців незмінно пов'язана з традиціями епічної поезії. Епічні пісні зазвичай звучали в супроводі гуслє, однострунного інструмента, на якому грав оповідач ("гусляр"), водночас співаючи чи декламуючи речетативом історії героїв та битв. Історично ці пісні мали величезну мотиваційну владу над населенням. Більшість творів у супроводі гуслє стосуються епохи Османської окупації та боротьби за звільнення від неї. Гуслярів поважали, як найкращих воїнів.
Найдавніше співоче товариство, яке дістало назву "Єднінство", було утворене в Которі в 1839 р. У 1870 р. на Цетинє почали створювати першу армійську музику. Небагато людей подавало заявки в оркестр, тому що бути солдатом у чорногорському суспільстві було значно важливіше, ніж бути музикантом.
Йован Іванішевич (1860—1889) був першим помітним композитором. Алекса Іванович та Драган Мілошевич, його наступники, стажувалися в Празі.
У XIX столітті в Которі почати відкривати співочі школи (католицькі релігійні та світські). Першу музичну школу в Чорногорії заснували 1934 року.
Одні з перших музичних шкіл виникли в Цетинє та Подгориці.
Борислав Тамінджич, Сенад Гадевич, Жарко Міркович, Шпіро Огнєнович, Мірко Негош-Петрович та Йован Іванішевич сприяли поширенню та розвитку традиційної музики. Відомі сучасні композитори: Єлісавета Попович, Йован Мілошевич, Ілля Лакешич, Антун Хомен, Антон Погакар, Сречко Маркович, Світко Іванович, Джорджіе Радович, Бранко Зенович, Драган Ракич, Слободан Єрков, Мілівой Божович, Антун Копітович та інші.
Як і в Сербії, у Чорногорії була популярна сільська народна музика, пізніше сформувалася міська. У гірських районах побутувала пасторальна музика, яку виконували аерофонами. У регіонах Котора, старої Чорногорії та Санджака існували різні стилі.
Сучасна музика дуже різноманітна і розвивається у багатьох напрямах. Використовується спадщина колишніх югославських композиторів.
Державним гімном Чорногорії є народна пісня «О, світла травнева зоре». Перед тим, як стати гімном, це була популярна пісня з багатьма варіантами тексту, найстаріший із них датується 1863 роком.
Найвідомішим рок-гуртом є «Перпер», а також «ДСТ», «Шосе». Наприкінці 90-х років також з'явилася течія альтернативного року, музикант Маноло Семафоро успішно представляє цю тенденцію.