Міка Аалтола

Міка Аалтола
 
Ім'я при народженні: фін. Mika Petteri Aaltola
Народження: 2 травня 1969(1969-05-02)[1] (55 років)
Jämsänkoskid, Центральна Фінляндія, Фінляндія[2] або Петяйявесі, Центральна Фінляндія, Фінляндія[1]
Країна:  Фінляндія[3]
Релігія: лютеранство[4]
Освіта: Університет Тампере[5] і Колумбійський університет[5]
Батько: Juhani Aaltolad

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Міка Петтері Аалтола (фін. Mika Aaltola; нар. 2 травня 1969(1969травня02), Петяйявесі, Фінляндія)[6][7] — фінський політолог, директор Фінського інституту міжнародних відносин. Привернув увагу ЗМІ під час російського вторгнення в Україну, за яким стежить і регулярно коментує[8]. Має ступінь доктора соціальних наук. Доцент в Університеті Тампере та професор Талліннського університету за сумісництвом[9]. 2024 року балотувався як незалежний кандидат у президенти Фінляндії.

Його сестра — філософ Еліза Аалтола[10].

Молодість й освіта

[ред. | ред. код]

Народився в Ямсянкоскі 2 травня 1969 року[11][12]. Виріс у селі Кінтаус у Петяйявесі, де його мати Сінікка Аалтола працювала вчителем початкової школи з 1974 року. Його батько Югані Аалтола був професором освіти в університеті Ювяскюля. Сестра Міки Аалтола — філософ-анімолог Еліза Аалтола[13].

Здобув ступінь бакалавра мистецтв у галузі психології в Колумбійському університеті в Нью-Йорку. Потім переїхав до Тампере, зайнявся політичними науками й здобув докторський ступінь у 1999 році[14].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

2019 року опублікував книгу «Poutasään jälkeen» (Після сухої погоди) про міжнародну політику з початку російсько-української війни 2014 року[15][16][17]. Того ж року обраний директором Фінського інституту міжнародних відносин, де з 2011 року працював керівником дослідницького проєкту глобальної безпеки[18].

У вересні 2022 року Аалтола названий випускником року Університету Тампере[19]. У жовтні вийшла друком його книга «Mihin menet Suomi? : pelon aika Euroopassa» — збірка його нотаток і текстів з червня 2021 до липня 2022 року[20]. Його чергова книга «Havahtuminen» (Пробудження) вийшла друком у 2023 році[21].

Війна в Україні (з 2022 року)

[ред. | ред. код]

Після російського вторгнення в Україну Аалтола став помітним голосом у фінській зовнішній політиці[22]. Крім того, здобув популярність у культурі та ЗМІ[23]. Був активним коментатором внутрішніх і світових справ, Аалтола також з'являвся в численних телевізійних шоу, як-от «Elämäni Biisi»[24].

Президентські вибори 2024 року

[ред. | ред. код]

Ранні припущення

[ред. | ред. код]

Завдяки своєму високому авторитету під час російського вторгнення в Україну Аалтола піднявся до найвищої позиції в опитуванні у жовтні 2022 року в очікуванні президентських виборів у 2024 році. Аалтола відповів, що вважає малоймовірним, що стане президентом, але якщо балотуватиметься, то зробить це як незалежний кандидат[25][26].

Оголошення

[ред. | ред. код]

3 серпня 2023 року Аалтола оголосив у Луумякі про свій намір балотуватися в президенти як незалежний кандидат, заявивши, що «відчув зобов'язання» допомогти Фінляндії. У своєму виступі він зазначив, що: «Не можна відмовитися (від посади президента) лише тому, що дорога вузька. Треба бути готовим до викликів, особливо коли світ перебуває у великому сум'ятті. Фінляндії потрібен президент-реформатор і новий тип лідерства»[27].

Кампанія

[ред. | ред. код]

Після оголошення Аалтола вів активну передвиборчу кампанію, перебуваючи поза службою у Фінському інституті міжнародних відносин[28]. Як незалежному кандидату його команді потрібно було зібрати необхідні 20 000 карток підтримки[29], що вдалося. Його кампанія активна на X, метаплатформах, LinkedIn і TikTok[30].

Результати

[ред. | ред. код]

На виборах посів передостаннє місце, набравши 1,46 % голосів, випередивши лише Ялліса Харкімо з Рухом «Зараз»[31].

Вибори до Європарламенту 2024

[ред. | ред. код]

Аалтола оголосив про свою кандидатуру на виборах до парламенту Європейського Союзу у квітні 2024 року як член Національної коаліційної. Його центральні теми пов'язані із зовнішньою політикою та політикою безпеки[32].

Погляди

[ред. | ред. код]

Аалтола проводив свою президентську кампанію 2024 року, виступаючи за підтримку України, збільшення витрат на оборону до 3 %, підтримку НАТО і дозвіл зберігати зброю зі США у Фінляндії для стратегічних цілей[33].

У політичному спектрі на думку «Гельсінгін саномат» Аалтола злегка лівоцентрист в економічному плані, а в соціальному — ні консерватор, ні ліберал[34].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений з Кірсі Аалтола, первісток народився у квітні 2022 року[35][36].

У 37 років Аалтолі видалили доброякісну пухлину мозку з лобової пазухи під час перебування у США. За словами Аалтоли, ймовірність смерті в результаті операції досягала 80 %. Аалтола вижив, але через пошкодження правого ока він втратив 30 % зору[37].

За віросповіданням — християнин[38].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Seura — Helsinki: Otavamedia, 1934. — ISSN 0358-8017
  2. ↑ Apu — Helsinki: A-lehdet, 1933. — ISSN 0355-3051
  3. ↑ Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  4. ↑ https://www.sley.fi/mika-aaltola-totta-kai-olen-kristitty/ — Lutheran Evangelical Association of Finland, 2022.
  5. ↑ а б https://www.fiia.fi/henkilo/mika-aaltola — Finnish Institute of International Affairs.
  6. ↑ Mika Aaltola analysoi Ukrainan sodan käänteitä esikoisen syntymän kynnyksellä — Seura (in Finnish)
  7. ↑ Ulkopoliittinen — Yle (in Finnish)
  8. ↑ Kymäläinen, Simo; Kakko, Teemu; Raimoaho, Asmo (6 травня 2022). Mika Aaltolan perheessä on kolme harvinaista karvatonta terrieriä – katso, montako tietyn rotuista koiraa on kotipaikkakunnallasi. Yle.
  9. ↑ Pukka, Linda (27 лютого 2022). Kun maailmalla rähistään, tv:ssä on Mika Aaltola – johtaja herää viideltä analysoimaan maailmaa ja ehtii vastaamaan kansalaispuheluihin. Yle.
  10. ↑ Sinikka Aaltola: "Jonkun elämä voi mennä niin, ettei siinä ole yhtään valoa". Petäjävesi (фін.). 18 травня 2021. Процитовано 30 жовтня 2022.
  11. ↑ Pennanen, Tyyne (17 березня 2022). Mika Aaltola analysoi sodan käänteitä esikoisen syntymän kynnyksellä: "En tiedä, milloin olisi ollut oikea hetki tulla isäksi - ehkä se on juuri nyt". Seura.fi (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  12. ↑ CV. www.aaltola2024.fi (фін.). Архів оригіналу за 23 серпня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
  13. ↑ Toimitus (18 травня 2021). Sinikka Aaltola: "Jonkun elämä voi mennä niin, ettei siinä ole yhtään valoa". Petäjävesi-lehti (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  14. ↑ Nyberg, Dan (14 вересня 2021). Meet Our Professors: Mika Aaltola. Tallinn University.
  15. ↑ Saarikoski, Jyrki (10 квітня 2019). Kun poutasää on ohi ja suttuinen maailma läikkyy ylitse – Mika Aaltola opastaa Suomea rosoisen ajan ulkopolitiikkaan. Yle.
  16. ↑ Inhorealismi kannattelee Suomen ulkopolitiikkaa poutasään jälkeen – "Meillä ei keskitytä siihen, mitä täällä tapahtuu". MTV3. 10 квітня 2014.
  17. ↑ Tiilikainen, Teppo (10 травня 2019). Inhorealismin aika. Suomen Kuvalehti.
  18. ↑ Suomen Tietotoimisto (11 вересня 2019). Upin uusi johtaja on Mika Aaltola – valinta ratkesi vasta tiukan äänestyksen jälkeen. Yle.
  19. ↑ Punkari, Pasi (5 вересня 2022). Tampereen yliopiston vuoden alumni on ulkopoliittisen instituutin johtaja Mika Aaltola. Yle.
  20. ↑ Huhtanen, Jarmo (17 жовтня 2022). Suorasukainen haastattelu sai Mika Aaltolan miettimään vastuutaan. Helsingin Sanomat.
  21. ↑ Havahtuminen - Turvallinen Eurooppa. Kirja-verkkokauppa (фін.). 10 жовтня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
  22. ↑ Mika Aaltola announces presidential bid. News (англ.). 4 серпня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
  23. ↑ Henkilö | Parhaita timanttijuttuja: Mika Aaltola ei enää käyttäydy kuin tutkija, lähteet ihmettelevät. Helsingin Sanomat (фін.). 5 листопада 2022. Процитовано 11 вересня 2023.
  24. ↑ Arja Saijonmaa esitti Elämäni Biisissä tribuutin Mikis Theodorákikselle – lue tarina esityksen taustalta. yle.fi (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  25. ↑ Raita-aho, Sanna (17 жовтня 2022). Kirjan julkaissut Mika Aaltola: Ukrainan voitto tarkoittaisi vakaampaa oloa koko lännessä. Aamulehti.
  26. ↑ Orjala, Anne (21 жовтня 2022). Mika Aaltola Ylelle: Jos lähtisin presidentinvaalikisaan, se olisi todennäköisimmin kansanliikkeen kautta – "Kyinen pelto kynnettäväksi". Yle.
  27. ↑ Mika Aaltola pyrkii presidentiksi: "Ajan Suomen etua, se on tärkeä erottava tekijä muihin ehdokkaisiin" – ei vastannut kritiikkiin panttaamisesta. Yle Uutiset (фін.). 3 серпня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
  28. ↑ Rissanen, Heikki (9 вересня 2023). "Haluaisin nähdä hänet ainakin kisassa mukana" – Mika Aaltola kampanjoi Kuopiossa, tältä siellä näytti. Savon Sanomat (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  29. ↑ Honkonen, Juha (6 вересня 2023). Näin paljon Mika Aaltola on saanut kannatuskortteja kokoon. Etelä-Suomen Sanomat (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  30. ↑ "Ylimielisyys paistaa Mika Aaltolasta" – asiantuntija arvioi presidenttiehdokkaiden Tiktok-sisällöt. Yle Uutiset (фін.). 30 серпня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
  31. ↑ Presidential election 2024, Whole country, Results by candidate. Ministry of Justice, Information and Result Service. 28 січня 2024. Процитовано 29 січня 2024.
  32. ↑ Mika Aaltola lähtee ehdolle eurovaaleihin – kokoomuksen riveissä. Yle Uutiset (фін.). 18 квітня 2024. Процитовано 24 квітня 2024.
  33. ↑ Kauranen, Anne; Lehto, Essi (3 серпня 2023). Lifted by Ukraine war, Finnish academic Mika Aaltola to run for president. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 23 серпня 2023. Процитовано 25 жовтня 2023.
  34. ↑ Presidentinvaalit | Essayah ja Haavisto yhtä vihreitä, Aaltola hieman vasemmalla — Näin presidenttiehdokkaat sijoittuvat arvokartalle. Helsingin Sanomat (фін.). 16 листопада 2023. Процитовано 16 листопада 2023.
  35. ↑ Perhesiteitä | Mika Aaltolalla oli jatkuvasti kipuja, jotka paljastuivat vuosien kuluttua kasvaimeksi: «Luin netistä, että on 80 prosentin todennäköisyys kuolla leikkauksessa». Helsingin Sanomat (фін.). 1 квітня 2022. Процитовано 11 вересня 2023.
  36. ↑ Sairanen, Sara (10 квітня 2022). Mika Aaltolan lapsi syntyi – koskettava Twitter-päivitys julki. Ilta-Sanomat (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  37. ↑ Vakavasta sairaudesta selvinnyt Mika Aaltola, 53, on esikoispojan isä – herää joka päivä aamuviideltä kommentoimaan maailmaa: "Lapsesta on tullut ankkuri elämään". mtvuutiset.fi (фін.). 24 липня 2022. Процитовано 11 вересня 2023.
  38. ↑ Mika Aaltola: "Totta kai olen kristitty". Sley (фін.). 28 листопада 2022. Процитовано 11 вересня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]