Міхал Шулла

Ф
Міхал Шулла
Особисті дані
Народження 15 липня 1991(1991-07-15)[1] (33 роки)
  Миява, Тренчинський край, Словаччина
Вага 85 кг
Громадянство  Словаччина
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Словаччина «Слован» (Братислава)
Номер 30
Юнацькі клуби
Словаччина «Сениця»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2010–2017 Словаччина «Сениця» 122 (-165)
2010–2012 → Словаччина «Врбове»[cs] ? (-?)
2012 → Словаччина «Спартак» (Миява) 7 (-10)
2018– Словаччина «Слован» (Братислава) 36 (-?)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2010 Словаччина Словаччина (U-19) 2 (-?)
2011–2013 Словаччина Словаччина (U-21) 9 (-10)
2017–2018 Словаччина Словаччина 3 (-6)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 24 червня 2022.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 24 червня 2022.

Міхал Шулла (словац. Michal Šulla, 15 червня 1991, Миява) — словацький футболіст, воротар клубу «Слован» (Братислава).

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

«Сениця»

[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Сениця»[2]. Перед сезоном 2009/10 був включений до заявки першої команди, де був лише третім воротарем, тому для отримання ігрової практики був відданий в оренду до клубу «Врбове»[cs] з третього дивізіону Словаччини, де провів два сезони. Після цього у серпні 2012 року був відданий в оренду у новачку вищого дивізіону, клубу «Спартак» (Миява), де мав замінити травмованого основного воротаря Петера Сольнічку[cs][2]. У «Спартаку» Шулла виступав до кінця осінньої частини сезону 2012/13[3], за цей час провів сім матчів у чемпіонаті і тричі залишав ворота «сухими».

На початку 2013 року повернувся до «Сениці», де став дублером Мілана Швенгера. Дебютував за рідну команду у чемпіонаті в 24-му турі 2 квітня 2013 року проти «Татрана» (1:0), коли на 44-й хвилині замінив травмованого Швенгера.[4]. Влітку 2013 року Міхал став основним воротарем, після уходу Швенгера, і разом із «Сеніцею» брав участь у другому попередньому раунді Ліги Європи УЄФА 2013/14 проти чорногорської команди «Младост» (Подгориця), від якої «Сениця» вилетіла з турніру після нічиї 2:2 в гостях та поразки 0:1 вдома. 21 лютого 2014 року переміг у голосуванні на кращого спортсмена міста 2013 року у дорослій категорії[5]. У березні 2014 року підписав новий контракт з клубом до літа 2016 року[6].

Навесні 2016 року він дійшов з командою до фіналу Кубка Словаччини, в якому «Сениця» програла «Тренчину» у серії пенальті[7]. За весь час виступів за рідний клуб він зіграв 122 матчі чемпіонату, в 29 з яких залишав ворота в недоторканності.

«Слован» (Братислава)

[ред. | ред. код]

У зимове трансферне вікно 2017/18 Шулла підписав контракт на три з половиною роки з братиславським «Слованом», який виявив інтерес до нього ще влітку 2017 року[8][9]. Дебютував за столичну команду в 20-му турі чемпіонату, зіграному 18 лютого 2018 року проти «Земпліна» (1:1), відігравши увесь матч[10]. 1 травня 2018 року зіграв в основі у фіналі Кубка Словаччини проти команди «Ружомберок», допомігши команді перемогти з рахунком 3:1 і таким чином здобути перший трофей в кар'єрі Шулли[11]. Навесні 2018 року він провів усі 13 матчів братиславського «Словану» і в п'яти з них не пропускав, посівши з командою друге місце.

Надалі Шулла зі «Слованом» зіграв у двох кваліфікаційних раундах Ліги Європи 2018/19, пройшовши молдавський клуб «Мілсамі» (4:2[12], 5:0[13]) та «Бальцан» з Мальти (1:2[14], 3:1[15]), але потім втратив місце в основі, програвши конкуренцію Домініку Грейфу, через що у чемпіонському сезоні 2018/19 провів лише чотири матчі в чемпіонаті.

Наступного сезону Шулла зі «Слованом» захистив титул чемпіона, але теж не був основним воротарем, зігравши лише 6 ігор[16]. В тому ж році він здобув з командою і Кубок Словаччини як основний воротар, зігравши в 6 іграх, тому числі і в фіналі проти «Ружомберока» і таким чином вперше виграв «золотий дубль»[17].

Влітку 2020 року Шулла уклав з братиславцями новий трирічний контракт[18] і за підсумками сезону 2020/21 він виграв третє чемпіонство поспіль зі «Слованом», зігравши у тому турнірі 4 матчі[19]. Крім того він вдруге поспіль виграв національний кубок, знову зігравши в тому числі і у фінальному матчі проти «Жиліни» (2:1) і вперше в історії допоміг команді захистити «золотий дубль»[20].

У сезоні 2021/22 Шулла зіграв у 9 іграх чемпіонату у допоміг своєму клубу здобути четвертий титул чемпіона Словаччини поспіль, завдяки чому «Слован» став першим в історії словацького футболу клубом, який зумів показати такий результат[21].

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

2010 року Міхал Шулла зіграв у двох матчах за юнацьку збірну Словаччини до 19 років, а з 2011 року став виступати за молодіжну збірну Словаччини до 21 року на чолі з тренером Іваном Галадом, з якою брав участь у кваліфікації до молодіжного чемпіонату Європи 2013 року в Ізраїлі, де Словаччина посіла друге місце у групі і вийшла плей-оф за вихід на чемпіонат на Нідерланди. Шулла зіграв в обох іграх з голландцями, але вони закінчилися однаковою поразкою 0:2[22][23].

8 січня 2017 року Шулла дебютував у складі національної збірної Словаччини під керівництвом тренера Яна Козака в неофіційному товариському матчі в Абу-Дабі (Об'єднані Арабські Емірати) проти збірної Уганди (1:3), відігравши перший тайм і пропустивши 2 голи, після чого був замінений на Адама Якубеха[24]. Настпуного року Міхал зіграв ще у двох товариських іграх за збірну, в тому числі у фінальному матчі Кубка короля Таїланду 25 березня 2018 року, перемігши господарів турніру з рахунком 3:2 і здобувши трофей.

У жовтні 2018 року Шулла отримав виклик до збірної на матч проти Чехії (1:2) у Лізі націй та товариську гру проти Швеції 13 та 16 жовтня 2018 року відповідно[25]. Після поразки від чехів разом із кількома одноклубниками відвідав нічний клуб, що викликало серйозний скандал, після якого головний тренер Ян Козак пішов у відставку[26]. Шулла також після цього перестав викликатись до збірної і не зіграв за неї більше жодного матчу.

Статистика

[ред. | ред. код]
Станом на 23 червня 2022 року

Клубна

[ред. | ред. код]
Сезон Клуб Ліга Матчів На
«нуль»
2009/2010 Словаччина «Сениця» Словацька Суперліга 0 0
2010/2011 Словаччина «Сениця» Словацька Суперліга 0 0
Словаччина «Врбове»[cs] 3-я ліга ? ?
2011/2012 Словаччина «Врбове»[cs] 3-я ліга ? ?
2012/2013 Словаччина «Спартак» (Миява) Словацька Суперліга 7 3
Словаччина «Сениця» Словацька Суперліга 2 2
2013/2014 Словаччина «Сениця» Словацька Суперліга 33 4
2014/2015 Словаччина «Сениця» Словацька Суперліга 33 8
2015/2016 Словаччина «Сениця» Словацька Суперліга 27 7
2016/2017 Словаччина «Сениця» Словацька Суперліга 27 8
2017/2018 Словаччина «Сениця» Словацька Суперліга 0 0
Словаччина «Слован» (Братислава) Словацька Суперліга 13 5
2018/2019 Словаччина «Слован» (Братислава) Словацька Суперліга 4 0
2019/2020 Словаччина «Слован» (Братислава) Словацька Суперліга 6 5
2020/2021 Словаччина «Слован» (Братислава) Словацька Суперліга 4 2
2021/2022 Словаччина «Слован» (Братислава) Словацька Суперліга 9 4

Збірна

[ред. | ред. код]
Рік Матчів На
«нуль»
2017 рік 1 0
2018 рік 2 0
Всього 3 0

Досягнення

[ред. | ред. код]
«Слован»: 2018/19, 2019/20, 2020/21, 2021/22, 2022/23
«Слован»: 2017/18, 2019/20, 2020/21

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ а б Michal Šulla do ligovej brány [Архівовано 31 жовтня 2018 у Wayback Machine.], fksenica.eu, citováno 29. 8. 2012 (словац.)
  3. ↑ Zimné zmeny v kádri [Архівовано 31 жовтня 2018 у Wayback Machine.], fksenica.eu, citováno 4. 1. 2013 (словац.)
  4. ↑ 1. FC Tatran Prešov — FK Senica 0:1 [Архівовано 25 червня 2022 у Wayback Machine.], eurofotbal.cz, citováno 2. 4. 2013 (словац.)
  5. ↑ Najlepšími športovcami mesta i naši futbalisti [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.], fksenica.eu, citováno 21. 2. 2014 (словац.)
  6. ↑ Michal Šulla predĺžil zmluvu do júna 2016 [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.], fksenica.eu, citováno 5. 3. 2014 (словац.)
  7. ↑ profutbal.sk - O premiérovom zisku Trenčína rozhodli penalty, Čögley: To sa stáva. web.archive.org. 24 березня 2017. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 25 червня 2022.
  8. ↑ Slovan dotiahol príchod Michala Šullu [Архівовано 25 червня 2022 у Wayback Machine.], skslovan.com, citováno 10. 1. 2018 (словац.)
  9. ↑ Slovan s ďalšou posilou. Podpísal 3,5-ročnú zmluvu so slovenským brankárom [Архівовано 25 липня 2018 у Wayback Machine.], sport7.sk, citováno 11. 1. 2018 (словац.)
  10. ↑ MFK Zemplín Michalovce — ŠK Slovan Bratislava 1:1 [Архівовано 25 червня 2022 у Wayback Machine.], eurofotbal.cz, cit. 18. 2. 2018 (словац.)
  11. ↑ Slovan víťazom Slovnaft Cupu 2017/18! [Архівовано 21 червня 2022 у Wayback Machine.], skslovan.com, cit. 1. 5. 2018 (словац.)
  12. ↑ Zápasový report [Архівовано 21 червня 2022 у Wayback Machine.], skslovan.com, cit. 12. 7. 2018 (словац.)
  13. ↑ Zápasový report [Архівовано 21 червня 2022 у Wayback Machine.], skslovan.com, cit. 19. 7. 2018 (словац.)
  14. ↑ Zápasový report [Архівовано 21 червня 2022 у Wayback Machine.], skslovan.com, cit. 26. 7. 2018 (словац.)
  15. ↑ Zápasový report [Архівовано 21 червня 2022 у Wayback Machine.], skslovan.com, cit. 2. 8. 2018 (словац.)
  16. ↑ Belasí získali 26. majstrovský titul! [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.], skslovan.com, cit. 20. 6. 2020 (словац.)
  17. ↑ DOUBLE! [Архівовано 22 червня 2022 у Wayback Machine.], skslovan.com, cit. 8. 7. 2020 (словац.)
  18. ↑ FOTO: Slovan neplánuje nakupovať ani predávať, Kmotrík: Sme ekonomicky stabilní | spravy.sk. web.archive.org. 20 серпня 2020. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 25 червня 2022.
  19. ↑ Slovan získal 27. majstrovský titul! [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.], skslovan.com, cit. 15. 5. 2021 (словац.)
  20. ↑ Slovan prvýkrát v histórii obhájil double! [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.], skslovan.com, cit. 19. 5. 2021 (словац.)
  21. ↑ M4JSTRI! [Архівовано 19 червня 2022 у Wayback Machine.], skslovan.com, cit. 15. 4. 2022 (словац.)
  22. ↑ Van Ginkel double puts Netherlands in command [Архівовано 13 вересня 2017 у Wayback Machine.], UEFA.com, citováno 22. 12. 2013 (англ.)
  23. ↑ Clinical Netherlands too strong for Slovakia [Архівовано 12 жовтня 2017 у Wayback Machine.], UEFA.com, citováno 22. 12. 2013 (англ.)
  24. ↑ Uganda — Slovensko 3:1 [Архівовано 19 червня 2019 у Wayback Machine.], citováno 8. 1. 2017, National Football Teams.com (англ.)
  25. ↑ Futbal; Hokej; Tenis; Basketbal; Cyklistika; Volejbal; Hádzaná; Športy, Zimné; Motoršport. Tréner Kozák nominoval na Česko a Švédsko aj Škrtela či Pekaríka, pozvánku dostali a mladíci zo Serie A. SportDnes.sk (словац.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 25 червня 2022.
  26. ↑ Kozák vymenoval hráčov, ktorí po zápase s Českom porušili večierku (minúta po minúte). sportnet.sme.sk (словац.). Архів оригіналу за 25 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]