Міхмас

Міхмас (івр. מכמש, Міхмаш (Утаєне Місце)) — населений пункт у Святій Землі на відстані 11 кілометрів у північному напрямку від Єрусалиму і 9 кілометрів у південному напрямку від Бет-Елу. Вперше згадується у Першій книзі Самуїла як резиденція першого ізраїльського царя Саула. Міхмас відомий як місце битви між ізраїльтянами та філістимлянами (битва під Міхмасом)

Розташування

Місто знаходилось на плато, котре примикало до стратегічної дороги, що перетинала Палестину і була традиційним шляхом руху армій, з північного боку глибокої (240 м.) ущелини, яке поступово спускається до Йорданської долини. В системі розподілу Обітованої Землі між єврейськими колінами належало до коліна Веніамина. Поселення в тій чи іншій формі існувало протягом століть і тепер носить арабську назву Мухамас (араб. مُخماس). Зараз на відстані трьох кілометрів у північно-східному напрямку від нього розташоване єврейське поселення Маале-Мікмаш засноване у 1981 році.

Згадки у Біблії

Міхмас згадується як резиденція царя Саула, в якій він утримував 2000 із 3000 своїх воїнів, будучи таким чином головною військовою базою ізраїльтян (частина із цих 2000, однак, розташовувалась окремо на горі Бет-Ел)^[1]. Очевидно що така кількість воїнів вимагала і відповідної чисельності обслуговчого персоналу та може свідчити про досить великі розміри міста того часу. Коло Міхмасу відбулась вирішальна битва із філістимлянами, яку спровокував син Саула Йонатан. Згідно з біблійним описом, численне військо філістимлян було розбито, через несподіваний напад Йонатана на філістимську сторожу. Місто згадується у книзі пророка Ісаї ^[2]. У Книзі Езри у переліку євреїв що повернулись із Вавилонської неволі у свої міста згадується 122 чоловіків із Міхмасу ^[3]. Про те саме ідеться і у згадці про Міхмас в Книзі Неємії ^[4]. В період Маккавейський війн Міхмас певний час був резиденцією Йонатана Хасмонея ^[5]

Інші згадки

Крім Біблії, Міхмас ще згадується у книгах Йосипа Флавія, Мішні, а також книзі британського майора Вівіана Ґілберта "The Romance of the Last Crusade" 1923 року. В цій книзі Ґілберт описує як під час атаки британсько-палестинських сил на частини османської армії він згадав про опис цього місця у Біблії. Перечитавши розділи із І Книги Самуїла він дізнався про існування ходу, яким скористався Йонатан для атаки на філістимлян. Виявивши цей хід на місцевості майор так само скористався ним для того щоб обійти противника і захопити місто. ^[6]