Міша Маховальд | |
---|---|
Народилася | 12 січня 1963 Міннеаполіс, Міннесота, США |
Померла | 26 грудня 1996 (33 роки) Міннеаполіс, Міннесота, США |
Країна | США |
Діяльність | нейронауковиця |
Alma mater | Каліфорнійський технологічний інститут (1992)[1] Університет Оксфорда |
Галузь | Нейроморфна інженерія[1] |
Нагороди |
Мішель (Міша) Маховальд (англ. Michelle (Misha) Mahowald) (*1963 — †1996, Міннеаполіс (штат Міннесота)) — американський біолог, одна з піонерів в галузі інженерної нейробіології.
У своєму дівочому щоденнику вона використовувала ім'я Міша, але пізніше прийняла його як офіційне ім'я. Після закінчення школи, Міша вступила до Каліфорнійського Технологічного Інституту (англ. California Institute of Technology), закінчивши його з дипломом у галузі біології в 1985. Вона продовжила навчання в цьому інституті як аспірант (англ. PhD student)під керівництвом професора Карвер Міда (англ. Carver Mead), спеціаліста в галузі комп'ютерних технологій. Робота Міши Маховальд поєднувала галузі біології, комп'ютерні технології, схемотехніки в намаганні створити силіконову сітківку (англ. silicon retina).
В основі роботи силіконової сітківки Маховаль лежать електричні кола, які моделюють біологічні функції паличок і колбочок сітківки ока. Винахід Маховальд був не тільки оригінальним і корисним як пристрій для відновлення зору сліпих, але й був одним з найбільших проривів того часу в області схемотехні і біологічної інженерії того часу. Такий винахід дає право сказати, що Маховальд була однією з найкращих інженерів-жінок свого часу. Вона отримала ступінь доктора в галузі обчислювальної нейробіології в 1992 році. Статті Міши Маховальд по силіконовій сітківці та силіконовому нейрону були опубліковані в таких престижних наукових журналах як Scientific American та Nature. Також Міша Маховальд є автором чотирьох патентів у цій галузі та лауреатом премії під назвою Clauser Prize за її докторську роботу. Доповнена версія докторської дисертації Маховальд [2] [Архівовано 7 липня 2011 у Wayback Machine.] була опублікована в книжковій формі.[2]
Згодом Міша Маховальд переїхала працювати до університету Оксфорд на один рік, де вона працювала з відомими нейробіологами Кеваном Мартіном (англ. Kevan Martin) та Родні Дугласом (англ. Rodney Douglas). Після завершення цього проекту Маховальд переїхала до Цюриху (Швейцарія), де вона брала участь в заснуванні інституту нейроінформатики (англ. Institute of Neuroinformatics), дослідницького інституту, завдання якого полягають у відкритті основних принципів роботи мозку і застосування цих знань в розробці штучних систем, які свідомо взаємодіють з реальним світом[3].
Як і багато інших геніїв, Маховальд була складною особистістю, зі конфліктуючими емоціями. В 1996 вона стала членом спілки «Жінки в технологіях» (англ. Women in Technology International (WITI) і внесена до залу слави (англ. Hall of Fame)[4].
На жаль, Міша Маховальд померла того ж року в Цюриху у віці 33 років. Однак, вона запам'яталась світовій спільноті не тільки як один з піонерів в галузі інженерної нейробіології, але і як жінка-науковець.
В наведеному списку публікацій Міши Маховальд представлені статті з 1989 року до наших днів. Її ім'я продовжує з'являтись в наукових статтях навіть після її смерті в знак визнання її вкладу в ці роботи.