Наш край (політична партія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Наш край.
Наш край
логотип
Заснована / зареєстрована 23 серпня 2011
Розпуск 19 червня 2024
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія Русофільство, регіоналізм [⇨]


Очільник партії Олександр Мазурчак
Антон Кіссе
Сергій Шахов
Кольори білий, синій
Кількість членів
Кількість депутатів у ВР[1]
3 / 422
Обласні ради та
рада м. Києва[2]
43 / 1780
Вебсторінка nashkray.org
Політика України
Політичні партії
Вибори

Політи́чна па́ртія «Наш край» — колишня проросійська[3] партія в Україні, створена переважно з вихідців закритої проросійської Партії регіонів[4][5][6]. Юридично партію зареєстровано 23 серпня 2011 року під назвою «Блокова партія», однак де-факто вона з'явилася 2014 року, коли частина ексрегіоналів створила нову партію, перейменувавши «Блокову партію» на «Наш край»[7].

Заборонена 19 червня 2024 року[8][9].

Історія

[ред. | ред. код]

Де-юре партія зареєстрована 23 серпня 2011 року під назвою «Блокова партія», однак де-факто партія з'явилася на українському політичному ландшафті лише 2014 року, коли частина ексрегіоналів вирішила створити нову партію, перейменувавши «Блокову партію» на «Наш край»[7].

На місцевих виборах 2015 року партія посіла третє місце, отримавши 156 місць на посадах голів міст, селищ та сіл[10] та 4375 депутатських мандатів у місцевих та обласних радах[11]. На місцевих виборах 2020 року партія «Наш край» посіла сьоме місце у місцевих радах, отримавши 1894 депутатських мандата у місцевих радах (4.46 % від усіх 42501 депутатських мандатів у місцевих радах) та восьме місце в обласних радах, отримавши 43 депутатських мандата у обласних радах (2.42 % від усіх 1780 депутатських мандатів у обласних радах)[12].[⇨]

27 серпня 2015 року пройшов форум регіональних керівників партії, у якому взяли участь багато мерів та регіональних лідерів[13]. Схожі форуми відбулися у деяких інших областях[14][15]. Співзасновниками партії виступили Олександр Мазурчак, Юрій Гранатуров, Олександр Фельдман, Антон Кіссе та Сергій Кальцев[7][16], які до подій Революції гідності були членами Партії регіонів[17][18][19][20].

9 червня 2022 СБУ викрили схему з якою голова партії та керівник її осередку продавали прохідне місце до Верховної Ради за $2,5 млн[21]. Керівника та його спільника було затримано[22].

19 червня 2024 року восьмий апеляційний адміністративний суд задовольнив позов Міністерства юстиції та заборонив діяльність партії. Кошти та інші активи партії, її обласних, міських, районних організацій, осередків та інших утворень мали передати державі. Заборону винесено на підставі документів СБУ з доказами підривної діяльності членів партії, зокрема, закликів керівників та членів партії та її осередків[23][24].

Керівництво

[ред. | ред. код]

Під час де-факто заснування партії 2014 року партію очолювали 5 співголів (усі — вихідці з Партії регіонів): Антон Кіссе, Юрій Гранатуров, Олександр Фельдман, Сергій Кальцев та Олександр Мазурчак[7].

Станом на 2021 рік партію очолюють 3 співголови: Олександр Мазурчак, Антон Кіссе та Сергій Шахов[25].

Ідеологія

[ред. | ред. код]

Де-факто проросійська ідеологія партії

[ред. | ред. код]

Політолог ІПІЕНД НАН України Марія Кармазіна вважає, що існування партії «Наш край», яка стала ідейною послідовницею проросійської «Партії регіонів», є серйозним викликом для української державності, оскільки члени цієї партії схильні до антиукраїнських чи антидержавницьких дій[7]. Політичний аналітик Денис Казанський називає партію «Наш край», разом з Опоблоком, умовно антимайданною партією[26], а політолог Віктор Бобиренко спрямованість партії ідентифікує як проросійську, вказуючи, що їхні виборці, не люблять ні Росію, як агресора, ні Захід і НАТО[27].

Заперечення проросійської ідеології партії

[ред. | ред. код]

За оцінкою політолога Вадима Карасьова насправді партія «Наш край» не є проросійською; натомість, на думку Карасьова, 2020 року партія стала об'єктом незаслуженої критики та звинувачень у проросійськості з боку політичних конкурентів для того, щоби зменшити її рейтинг[28].

Де-юре декларована регіонально-спрямована ідеологія партії

[ред. | ред. код]

Згідно з програмою партії «Наш край» та заявами її лідерів, декларованою ідеологія партії є регіональний егоїзм[29][30] (регіоналізм[7]). Тобто декларативно партія орієнтується на регіональні еліти, представників місцевого самоврядування, як-от мерів великих міст,[31][32] аби втілити в життя свою заявлену мету «розвинути свій власний регіон», оскільки, на переконання керівництва партії, «розвиваючи рідний край — ми розвиваємо Україну. Сильний рідний край — сильна Україна!»[33].

Неофіційна назва партії та партійне гасло

[ред. | ред. код]

В українських ЗМІ партію «Наш край» іноді неофіційно називають «партією мерів», оскільки після появи партії 2015 року, політики цієї партії стали мерами / міськими головами чималої кількості міст[34][35][31][32].

Крім цього, у минулому неофіційна назва «партія мерів», навіть згадувалася в офіційному гаслі партії; так у 2015—2020 офіційне гасло партії роках було «партія мерів, господарників та професіоналів»[36][37] Напередодні місцевих виборів 2020 року, у серпні 2020 року офіційне гасло партії змінилося на «сила господарників та професіоналів»[38] (згадку про «мерів» було вилучено).

Замовлення політичної реклами

[ред. | ред. код]

Згідно з дослідженням ГО «Інститут масової інформації», діячі партії є лідерами зі замовлення реклами під час передвиборчої кампанії 2015 року. 2020 року партія залишилась одним із найбільших замовників політичної реклами в Україні[39].

Участь у виборах

[ред. | ред. код]

Місцеві вибори

[ред. | ред. код]

Партія взяла участь у місцевих виборах 2015 року, отримавши 4640 депутатських місць[40][41]. За даними Комітету виборців України, «Наш край» став найрезультативнішою партією за співвідношенням обраних депутатів до зареєстрованих кандидатів, набравши 32,3 %[11] У липні 2016 року на довиборах до ВРУ в окрузі № 114 (Луганщина) перемогу отримав Сергій Шахов[42]. За нього віддали голоси 37,62 % виборців[43].

За підсумками місцевих виборів 2015—2019 років партія увійшла до першої п'ятірки за кількістю обраних депутатів[44].

На перших виборах у новостворених об'єднаних територіальних громадах, які відбулися в грудні 2016 року, депутатами від «Нашого краю» стали 245 кандидатів.[джерело?]

11 грудня депутатами стали 89 представників партії з 15 ОТГ[45]. Леонід Душа став мером Батурина на Чернігівщині, а Анатолій Малахатка став головою Малотокмачанської сільської ради в Запорізькій області.

Партія отримала 30 % голосів на Миколаївщині та на Чернігівщині (32 %), майже 20 % на місцевих виборах на Донеччині[46].

На виборах в ОТГ 30 червня 2019 року партія посіла друге місце з 17,2 % мандатів. Депутатами стали 127 представників партії в 25 територіальних громадах[47][48].

На місцевих виборах до 86 ОТГ (69 сільських, 16 селищних, 1 міський), що відбулися 22 грудня 2019 року, у 21 області України, а також у додаткових місцевих вибори — в 33 ОТГ (20 сільських, 13 селищних) в 17 областях України «Наш край» отримав 61 мандат, що становить 6,7 % від всіх депутатів, обраних від партій, та посів третє місце серед партій на виборах[49].

За результатами виборів до Підгородненської міської ОТГ Дніпропетровської області, що відбулися 29 грудня 2019 року, «Наш край» отримав 15,05 % голосів, посівши друге місце[50].

Парламентські вибори

[ред. | ред. код]

На дострокових парламентських виборах влітку 2019 року народними депутатами Верховної Ради України IX скликання стали три представники партії: Антон Кіссе, Валерій Давиденко та Сергій Шахов.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Депутатські фракції і групи IX скликання. rada.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
  2. ↑ Кандидати, яких обрано депутатами рад на поточну дату. cvk.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
  3. ↑ Журавльова, Ольга (19 жовтня 2020). Нові партії та обмежені бюджети. Що чекає на міста після виборів. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
  4. ↑ Місцеві вибори. Луганщина: дві колони ОПЗЖ та хитання «слуг». tyzhden.ua (англ.). Процитовано 28 жовтня 2020.
  5. ↑ Повстання «динозаврів». На місцеві вибори зібрались політики епохи Януковича. glavcom.ua (укр.). Процитовано 28 жовтня 2020.
  6. ↑ “Наш Край” – партія мерів, прогульників та голосувальників за диктатуру. Українська правда (укр.). Процитовано 28 жовтня 2020.
  7. ↑ а б в г д е Марія Кармазіна. Регіональні політичні партії в Україні (1991 — початок 2018 рр.) // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. № 1 (93) від 2018 року. 311 стор.: С. 49
  8. ↑ Валентина Романенко (19 червня 2024). В Україні заборонили партію "Наш край", майно передадуть державі. Українська правда.
  9. ↑ В Україні суд заборонив ще одну проросійську партію. 19.06.2024, 20:41
  10. ↑ Підсумки виборів-2015 по партіях. Всі результати (ІНФОГРАФІКА) – Depo.ua. www.depo.ua (укр.). Процитовано 3 березня 2020.
  11. ↑ а б КВУ: БПП, "Батьківщина" і "Наш край" є лідерами за кількістю обраних депутатів місцевих рад. РБК-Украина (рос.). Процитовано 5 червня 2020.
  12. ↑ Місцеві вибори 2020: Результати. cvk.gov.ua. 2020
  13. ↑ Более 60 мэров украинских городов пойдут на выборы в составе партии "Наш край". Интерфакс-Украина (рос.). Процитовано 3 березня 2020.
  14. ↑ В Харькове пройдет форум партии "Наш край" | Стрічка.ком | Автоматичний інформаційний сервіс моніторингу та аналізу новин. web.archive.org. 16 травня 2016. Архів оригіналу за 16 травня 2016. Процитовано 3 березня 2020.
  15. ↑ «Наш край»: Крепкие хозяйственники в городах делают вызов «политическим туристам». 0629.com.ua - Сайт города Мариуполя (ru-UA) . Процитовано 3 березня 2020.
  16. ↑ У Києві відбувся Форум регіональних лідерів партії "Наш край". www.unian.ua (укр.). Процитовано 28 жовтня 2020.
  17. ↑ Ще один екс-соратник Тимошенко вступив до Партії регіонів
  18. ↑ Середа, Катерина. Временный мэр Николаева Гранатуров покинул ПР. nikvesti.com. Процитовано 28 жовтня 2020.
  19. ↑ 28.06.2019. «Главная партия в моей жизни – это партия моих избирателей», — Антон Киссе | Антон Киссе (ru-RU) . Процитовано 28 жовтня 2020.
  20. ↑ Сергей Кальцев сбросил старый якорь и дует в новые паруса. www.vv.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
  21. ↑ https://www.unian.ua/politics/vimagali-milyoni-za-prohidne-misce-predstavnikiv-partiji-nash-kray-vikrila-sbu-zmi-novini-ukrajina-11859774.html. {{cite news}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  22. ↑ Продавав за 2,5 млн "прохідне" місце в Раду: в Києві затримали главу партії. РБК-Украина (рос.). Процитовано 10 червня 2022.
  23. ↑ В Україні заборонили партію “Наш край”, майно передадуть державі. Українська правда (укр.). Процитовано 20 червня 2024.
  24. ↑ В Україні заборонили діяльність проросійської партії "Наш край". РБК-Украина (укр.). Процитовано 23 червня 2024.
  25. ↑ Про нас. Процитовано 3 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  26. ↑ Луна-кімната із червоними кульками. Як Анатолій Шарій перетворює ненависть на політичний капітал. Український тиждень № 21 (653) від 20 травня 2020
  27. ↑ Політичний експерт Віктор Бобиренко: На цих виборах виграє колективний мер. Українська правда. Процитовано 10 листопада 2020.
  28. ↑ Приписування партіям проросійської позиції на місцевих виборах в Україні використовують як "чорну" технологію. Інтерфакс-Україна. Процитовано 10 листопада 2020.
  29. ↑ Фельдман: Головна мета партії «Наш край» — мир, єдність і стабільність в Україні. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 11 лютого 2021.
  30. ↑ Олександр Фельдман (один з п'яти співголів партії): Про здоровий регіональний егоїзм [Архівовано 2021-02-13 у Wayback Machine.] // Інформаційний бюлетень партії Наш Край № 1 (2015)
  31. ↑ а б Бевз, Тетяна (2018). Специфіка функціонування регіонального політичного режиму Дніпропетровщини в умовах російсько-української війни (2014 - початок 2018 рр.) (укр.). Процитовано 3 березня 2020.
  32. ↑ а б Фісун, Олександр (2016). Неформальні інститути та неопатримоніальна демократія в Україні. Агора (укр) . Процитовано 2020.
  33. ↑ Партія «Наш край»: про нас. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
  34. ↑ Мери понад 60 міст підуть на вибори з партією "Наш край". РБК-Украина (рос.). Процитовано 5 червня 2020.
  35. ↑ Україна, Віталій Червоненко ВВС. "Відродження" "Нашого краю": хто підбирає спадщину "регіоналів". BBC News Україна (укр.). Процитовано 3 березня 2020.
  36. ↑ Примірник партійної газети «Наш край» № 29 (90) від 24 липня — 06 серпня 2020 з гаслом партії «партія мерів, господарників та прафесіоналів» pdf [Архівовано 2021-02-13 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Газета партії «Наш край»: Архів. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
  38. ↑ Примірник партійної газети «Наш край» № 30 (91) 7 — 20 серпня 2020 з гаслом партії «партія мерів, господарників та професіоналів» pdf [Архівовано 2021-02-13 у Wayback Machine.]
  39. ↑ "Срібний" призер виборів на Чернігівщині "Наш край": що за партія та в чому секрет успіху?. yes-chernigiv.com.ua (укр.). Процитовано 28 січня 2021.
  40. ↑ Результати місцевих виборів-2015. Найбільше втратила Самопоміч, додали Свобода й Опоблок. Висновки і прогноз (+ІНФОГРАФІКА). ТЕКСТИ (англ.). Процитовано 9 лютого 2017.
  41. ↑ КВУ підбив підсумки виборів 2015: результати партій. PRпортал Украины (рос.). Процитовано 9 лютого 2017.
  42. ↑ Шахов выиграл выборы в Раду у экс-нардепа Мошенского в Луганской области. LB.ua. Процитовано 9 лютого 2017.
  43. ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори народних депутатів України 2014". www.cvk.gov.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
  44. ↑ ЦВК. Загальна кількість депутатських мандатів, отриманих кандидатами у депутати за результатами виборів.
  45. ↑ «Наш край» посів друге місце на виборах у громадах | «НАШ КРАЙ» Офіційний сайт Всеукраїнської політичної партії. http://cvu.org.ua/nodes/view/type:news/slug:КВУ%3A%20результати%20виборів%20в%20об'єднаних%20громадах%2011%20грудня%20за%20даними%20незалежних%20спостерігачів%20 (укр.). Процитовано 9 лютого 2017.[недоступне посилання з вересня 2019]
  46. ↑ «Наш край» переміг на місцевих виборах 18 грудня ще в одній області – Запорізькій | «НАШ КРАЙ» Офіційний сайт Всеукраїнської політичної партії. nashkray.org (укр.). Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
  47. ↑ "Наш край" у лідерах на виборах в ОТГ, - попередній підрахунок. РБК-Украина (рос.). Процитовано 3 березня 2020.
  48. ↑ На виборах в об'єднаних громадах 30 червня перемагають "Батьківщина" і "Наш край" – результати попереднього підрахунку. gordonua.com. Процитовано 3 березня 2020.
  49. ↑ "Наш край" в трійці лідерів на виборах в ОТГ і перший за партсписками. РБК-Украина (рос.). Процитовано 3 березня 2020.
  50. ↑ "Наш край" серед лідерів на виборах за партсписками на Дніпропетровщині, зазначають у партії. Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 3 березня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]