Незнайко

Незнайко
Портрет
Незнайко на російській поштовій марці
Творець:М. М. Носов
Твори:Пригоди Незнайка і його товаришів, Незнайко в Сонячному місті, Незнайко на Місяці
Стать:чоловіча
Національність:коротулька
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Коротульки на повітряній кулі. Ілюстрація О.Зобніної.
Монета Банку Росії номіналом 2 рублі. Серія «Видатні особистості Росії».

Незна́йко — представник племені крихітних людиноподібних коротульок, головний персонаж казкової трилогії Миколи Носова, а також її численних продовжень і екранізацій. Член клубу «Веселих чоловічків».

Історія

[ред. | ред. код]

Уперше персонаж з іменем «Незнайко» (рос. Незнайка) з'являється у книжці «Царство малюток» російської письменниці Анни Хвольсон, перше видання якої вийшло друком 1889 року (перевидання — у 1898, 1902 і 1915). Твір Хвольсон являв собою переказ коміксів канадського художника Палмера Кокса про домовиків-брауні; письменниця дала свої імена іноземним персонажам. Незнайко там є третьорядною особою, головного героя звали Мурзилком (рос. Мурзилка); присутній також герой на ім'я Знайко (рос. Знайка)[1][2]. У 1991 році репринт книжки випустило московське видавництво «Поликом».

Очевидно, з книжкою Хвольсон був знайомий і Микола Носов. У 1952 році він зустрівся з Богданом Чалим, редактором журналу «Барвінок» і розповів йому про плани нового твору, де головним героєм був би цей третьорядний персонаж. Чалий запропонував публікацію у своєму журналі. Надалі твір друкувався у «Барвінку» в 1953—1954 рр., одразу двома мовами — російською та українською, під назвою «Приключения Незнайки и его товарищей / Пригоди Незнайка і його товаришів» і з підзаголовком «казка-повість». Український переклад виконав Федір Маківчук.

Надалі повість видали окремим виданням — у видавництві «Детгиз» у 1954 році (вже під назвою «Приключения Незнайки и его друзей» і з підзаголовком «роман-сказка»). Україномовне окреме видання (з назвою «Пригоди Незнайка і його товаришів») вийшло 1955 року у видавництві «Молодь»[3] (надалі перевидавалося видавництвом «Веселка»). У 1956 р. М. М. Носов написав коротку казку «Як Гвинтик і Шпунтик зробили пилосос», серед другорядних персонажів якої фігурує Незнайко. У 1958 році у журналі «Юность» було надруковано продовження «Пригод Незнайка» — «Незнайко в Сонячному місті» (рос. Незнайка в Солнечном городе). Окремим виданням вона вийшла також у видавництві «Детгиз» у 1958 році, а український переклад Ф. Маківчука — у 1978 (видавництво «Веселка»). І нарешті, у журналі «Семья и школа» у 1964-65 рр. опубліковано третю частину трилогії — «Незнайко на Місяці» (рос. Незнайка на Луне). Окреме видання — 1965 р. (видавництво «Детская литература»), український переклад Ф. Маківчука — у 1980 (видавництво «Веселка»).

Перші дві частини трилогії ілюстрував Олексій Лаптєв, третю, після смерті Лаптєва — Генріх Вальк[2]. Українські переклади видавалися з малюнками Віктора і Кіри Григор'євих. Раніші видання мали багате для свого часу оформлення — суперобкладинки та кольорові вклейки. Подальші видання були скромнішими.

Зовнішній вигляд і характер

[ред. | ред. код]

Опис героя наведено в першому розділі «Пригод Незнайка». Він носив яскраво-голубий капелюшок, жовті, канаркові штани й оранжеву сорочку з зеленою краваткою, оскільки «взагалі любив яскраві фарби». З ілюстрацій та подальших описів відоме, що він був коротулькою середнього зросту (треба припускати, близько 20 см), з великою головою і маленьким носом. Характер Незнайка змінюється протягом дії трилогії, але головними рисами є хвалькуватість, неуцтво, сміливість і кмітливість.

На початку першої книжки він показаний таким собі хлопцем-друзякою і неробою: «цілими днями тинявся по місту, вигадував усілякі небилиці і всім їх розказував. Крім того, він завжди чіплявся до малючок».

Сам Микола Носов назвав життєвого прототипа героя:

«Це дитина, але дитина не така, яку можна було б назвати на ім'я і прізвище, а дитина взагалі, з притаманною її віку невгамовною жагою діяльності, невинищуваною спрагою знань і в той же час з непосидючістю, нездатністю утримати свою увагу на одному предметі який-небудь довгий час, — загалом, зі усіма добрими завдатками, що дитина має в собі зміцнити та розвинути, і з вадами, від яких треба звільнитися»
Оригінальний текст (рос.)
[«Это ребёнок, но не такой, которого можно назвать по имени и фамилии, а ребёнок вообще, с присущей его возрасту неугомонной жаждой деятельности, неистребимой жаждой знания и в то же время с неусидчивостью, неспособностью удержать своё внимание на одном предмете сколько-нибудь долгое время, — в общем, со всеми хорошими задатками, которые ребёнку предстоит в себе укрепить и развить, и с недостатками, от которых нужно избавиться»] Помилка: {{Lang}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)

.

Микола Носов, «Про себе і про свою творчість» («О себе и своём творчестве»)

Ім'я іншими мовами

[ред. | ред. код]

Інші персонажі

[ред. | ред. код]
Докладніше: Список персонажів книжок про Незнайка

Твори про Незнайка

[ред. | ред. код]

У книжках М. Носова

[ред. | ред. код]

Українські переклади

[ред. | ред. код]
  • «Пригоди Незнайка і його товаришів» (переклад Федора Маківчука) — К: Молодь, 1955
  • «Незнайко в Сонячному місті» (переклад Федора Маківчука) — К: Веселка, 1978
  • «Незнайко на Місяці» (переклад Федора Маківчука) — К.: Веселка, 1980

Екранізації

[ред. | ред. код]
  • 1959: Мультфільм «Ровно в три пятнадцать»
  • 1960: Мультфільм «Винтик и Шпунтик — весёлые мастера»
  • 1961: Мультфільм «Незнайка учится»
  • 1965: Мультфільм «Где я его видел?»
  • 1972: Мультфільм «Приключения Незнайки и его друзей» (10 серій)
  • 1977: Мультфильм «Незнайка в Солнечном городе» (10 серій)
  • 1983: Художній фільм «Незнайка с нашего двора»
  • 1997—1999: Мультфільм «Незнайка на Луне» (двома сезонами по 6 серій)
  • 2004: Мультфільм «Незнайка и Баррабасс» (за книжкою Анни Хвольсон)

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Образ Незнайка використано при оформленні російського павільйону на міжнародній виставці ЕКСПО-2010 у Шанхаї (комікси про Незнайка мали популярність у Китаї у 1990-х). 14 липня 2010 президент Росії Д. А. Медведєв висловив цим фактом незадоволення: на його думку, демонстрацію інноваційного потенціалу і модернізаційних амбіцій Росії підмінили небилицями за мотивами казок М. Носова. Президент розпорядився виправити недоліки російської експозиції; про виконання доручення йому мали доповісти 1 вересня 2010. Але ніяких серйозних змін на момент візиту Медведєва російський павільйон так і не зазнав[5][6].
  • Зображення Незнайка присутнє на надгробку М. М. Носова на Кунцевському цвинтарі в Москві[7].

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Незнайко

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Скоріш за все від сленгового dunno — don't know, тобто «не знаю»
  2. ↑ Від no («не») + saber («знати»)
  3. ↑ Буквально — «маленький неук»[4].
  4. ↑ Від nimmer («ніколи») + klug («розумний»)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ А. Б. Хвольсон — Царство малюток. Приключения Мурзилки и лесных человечков
  2. ↑ а б Есть повод выпить газировки: Незнайке — пятьдесят!
  3. ↑ Каталог: Пригоди Незнайка і його товаришів [Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Русский Незнайка насмешил китайцев на ЭКСПО-2010. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 20 вересня 2016. 
  5. ↑ Оружие критики. Павильон России на ЭКСПО-2010 в Шанхае как арена политического противоборства
  6. ↑ Медведеву в Китае пришлось смириться с Незнайкой, ставшим позорным символом российской модернизации[недоступне посилання]
  7. ↑ Могилы знаменитостей

Література

[ред. | ред. код]
  • Бойчук А. Р. Визиск жанру утопії дитячою літературою: трилогія Миколи Носова про Незнайка // Імператив provincia: [колективна монографія] / упорядк. О. Червінської. — Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2014. — С. 252—269.
  • Бойчук А. Р. Музика як інтермедіальний компонент трилогії Миколи Носова про Незнайка // Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Серія: Слов'янська філологія. — Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2015. — Вип.770 — С. 27-33.
  • Бойчук А. Р. Жанровий формат «Незнайка в Сонячному місті» М. Носова (римейкування класичної утопії) / А. Р. Бойчук // Питання літературознавства: науковий збірник / гол. ред. О. В. Червінська. — Чернівці: Рута, 2013. — № 84. — С. 127—143.
  • Бойчук А. Р. Інтермедіальна функція екфразису в літературному тексті для дітей (трилогія М. Носова про Незнайка) / А. Р. Бойчук // Вісник Чернівецького університету, 2013. — Вип. 697—699 : Слов'янська філологія — С. 40–44.
  • Бойчук А. Р. Незнайка Н. Носова в контексте идеи карнавальности (балагур, дурак, клоун, шут) / А. Р. Бойчук // Русская литература. Исследования: сборник научных трудов / редкол: А. Ю. Мережинская и др. — К., 2013. — Вып. XVII. — С. 74–86.
  • Бойчук А. Р. Провідні інтертекстуальні параметри дитячої прози (трилогія М. Носова про Незнайка) / А. Р. Бойчук // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія. — Вип. 732—733. — 2014. — С. 22–29.
  • Бойчук А. Р. Фіксація станів дитячої рецепції у дитячій літературі / А. Р. Бойчук // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. — 2016. — Вип. 1 (35). — С. 90–95.
  • Жизнь и творчество Николая Носова: сборник / сост. С. Е. Миримский. — М. : Дет. лит., 1985. — 256 с.
  • Приходько В. Николай Носов: он любил детство в людях / В. Приходько // Дошкольное воспитание. — 2001. — № 11. — С. 73–82.
  • Пухов Ю. О творчестве Николая Носова (Рассказы, повести, сказки) / Ю. Пухов // Ученые записки Литературного института им. М. Горького Союза писателей СССР. Писатель и жизнь: Историко-литературные, теоретические и критические статьи. — М., 1963. — Вып. II. — С. 25–50.

Посилання

[ред. | ред. код]


книги Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.