Нененко Валерій Георгійович
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Валерій Георгійович Нененко | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 30 березня 1950 (74 роки) | |||||||||||||||||||||||||
| Воронеж, РРФСР | ||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 176 см | |||||||||||||||||||||||||
| Вага | 75 кг | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР Росія
| |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||
| 1967—1968 | «Труд» (В)
| |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||
| Сезони | Команда | Місце | ||||||||||||||||||||||||
| 1990—1991 1992—1993 1995 1997—1998 1999—2001 2002 2003 2004 2005 2006 2012 2016—2018 2019 |
«Буран» (Воронеж).svg){kind=small} «Факел» (В) «Арсенал» (Т) «Кристал» (См) «Факел» (В) «Чорноморець» «Салют-Енергія» «Динамо» (В) «Ротор-2» «Факел» (В) «Астрахань» «Росарм» «Рубін» (Воронеж)
|
|||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||
Валерій Георгійович Нененко (рос. Валерий Георгиевич Нененко; нар. 30 березня 1950, Воронеж, РРФСР) — російський радянський футболіст, нападник, тренер.
Футболом почав займатися в 7 років. У 12 років записався в секцію ФК «Енергія» (Воронеж). Після закінчення школи, у вересні 1967 року, що Валерія зарахували в команду майстрів «Труд». Два роки виступав за дублюючий склад команди. Грав на позиції центрального нападника або нападника зі зміщенням вліво. У 1969 році переведений до основного складу[1].
У 1970 році перейшов у смоленську «Іскру», де одночасно проходив військову службу[1]. Після «Іскри» недовго грав за «Металург» (Жданов) і рік в ФК «Металург» (Липецьк)[2].
Після Липецька повернувся в рідний Воронеж, де грав за «Труд» з другого кола 1974 року і до 1977 року. У 27 років завершив кар'єру гравця[2].
Ось як сам себе оцінював Валерій Нененко:
|
Посередній гравець другої ліги. Частенько перетримував м'яч, вважався індивідуалістом. Володів непоганим ударом з правої ноги, вмів пробити головою, добре біг. Але не вистачало технічної оснащеності, може навіть, більшою спритністю у володінні м'ячем. Інше [також] було при мені, особливо самовідданість | 
|
— Валерій Нененко | ||
Кандидат у майстри спорту. Залучався до складу юнацької збірної РРФСР[1].
Закінчив Воронезький педагогічний інститут. Також закінчив Вищу школу тренерів, де навчався разом з Валерієм Газзаєвим, Олександром Тархановим, Леонідом Ткаченком, Олексієм Петрушиним, Володимиром Онищенком та іншими[3][4].
На тренерській роботі з 1977 року. Десять років працював дитячим тренером у ДЮСШ-15 (Воронеж).
З 1988-1989 років, поєднуючи навчання в ВШТ, працював другим тренером ФК «Факел», де відповідав за фіксацію техніко-тактичних дії, начитував на диктофон, потім розшифровував.
Після цього працював головним тренером ФК «Буран» (Воронеж), «Факел», «Кристал».
Найуспішнішим періодом тренерської кар'єри Нененка вважається робота в «Факелі» з 1999 по 2001 роки. У грудні 1998 року його, успішного тренерв смоленського «Кристалу», запросив на тренерський пост президент «Факела» Юрій Михайлович Батищев. Нененко відмовився від трикімнатної квартири в Смоленську й прийняв запрошення[5]. У 1999 році «Факел», посівши друге місце в першому дивізіоні, вийшов у вищий дивізіон, де грав протягом двох сезонів. Цей результат є найкращим в історії клубу[3].
Після «Факела» тренував ФК «Чорноморець», «Салют-Енергія», «Динамо» (Воронеж).
У 2005 році працював головним тренером ФК «Ротор-2».
У 2006 році тренував «Факел». Взимку 2007 року звільнений з клубу, через важку фінансову ситуацію в команді.
У 2012 році тренував ФК «Астрахань». Залишили команду через розбіжності з президентом клубу Олександром Колосовим.
Викладав на тренерських курсах підвищення кваліфікації МОА «Чорнозем'я». З вересня 2013 року — тренер дитячої команди «Спарта» (Воронеж).
Батько — Георгій Миколайович все життя пропрацював водієм міжміського автобуса. Помер у 1990 році[1].
Мати — Луїза Олексіївна, закінчивши технікум, працювала майстром, потім начальником цеху на заводі радіодеталей. У 1964 році перейшла на завод «Електроніка». Померла в 2010 році[1].
Брат — Сергій Георгійович.
Одружений. Одружився в 26 років. У 1977 році народився син Роман.
Друга ліга СРСР (2 зона)
Чемпіон (1): 1971
Перший дивізіон ПФЛ
Срібний призер (2): 1999, 2002 (вихід у Вищий дивізіон)
- ↑ а б в г д Валерий Нененко: Всегда жить футболом (PDF) (рос.). Газета «Игрок» Воронеж №15 (980) от 18.04.2013. Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
- ↑ а б Валерий Нененко: Всегда жить футболом (продолжение) (PDF) (рос.). Газета «Игрок» Воронеж №16 (981) от 24.04.2013. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 28 листопада 2013.
- ↑ а б Век футбола. 1908—2008. Воронежскому футболу — 100 лет, 2008.
- ↑ Валерий Нененко: «Наш город — самый футбольный в России» (рос.). Официальный сайт газеты «Берег» (Воронеж). Процитовано 28 листопада 2013.
- ↑ Валерий Нененко: Для меня Воронеж — это не Рязань или Казань (рос.). Статья из газеты «Игрок» (Воронеж) №23 (938) от 14.06.2012. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
- Гудков А.А., Погребенченко С.В. Век футбола. 1908—2008. Воронежскому футболу — 100 лет. — Воронеж, 2008. — С. 136—138. — 1500 прим.
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця на сайті «Український футбол»
- Профіль на сайті footbook.ru (рос.)
- Профіль на сайті footstat.ru (рос.)
- Профіль тренера на сайті transfermarkt.com
- Профіль тренера на сайті sportbox.ru (рос.)
- Профіль на офіційному сайті ФК «Факел» (Воронеж)