Нікотинова залежність | |
---|---|
Причини | нікотин[d] і куріння |
Препарати | циталопрам[1], нікотин[d][1] і бупропіон[1] |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | 6C4A.2 |
МКХ-10 | F17.2 та Z72.0 |
МКХ-9 | 305.1 |
OMIM | 188890 |
MeSH | D012907 |
SNOMED CT | 56294008 |
Нікотинова зале́жність — розлад поведінки, що полягає в залежності від нікотину. Найпоширенішим способом вживання нікотину є тютюнопаління.
Згідно з міжнародною класифікацією хвороб Х перегляду, нікотинову залежність (тютюнопаління) включено до рубрики «Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин» й класифікуються під кодом F.17. — розлади психіки та поведінки внаслідок вживання тютюну.
У нікотиновій залежності виділяють елементи психологічної та фізичної залежності.
Головною метою діагностики нікотинової залежності є визначення ступеня залежності, для чого розроблено багато методик. Одна з яких, полягає у постановці пацієнту наступних трьох запитань:
Якщо на всі три запитання отримано ствердну відповідь, то це є свідченням високого ступеня нікотинової залежності.
Ще одним із методів визначення ступеня нікотинової залежності є тест Фагерстрема.
Однією з найбільших проблем лікування нікотинової залежності є те, що курці заперечують свою залежність та власну неспроможність відмовитися від подальшого зловживання, тому відкидають потребу в лікуванні. Дана поведінкова реакція притаманні більшості хворим, що вживають психоактивні речовини.
Проблемою лікування пацієнтів, що пристрастилися до нікотину є поява синдрому відміни після відмови від паління. Тому пацієнтам із високим ступенем залежності рекомендовано використання медикаментозних засобів, що полегшують вираженість синдрому: