Обмін затриманими шпигунами між США та Росією (2010)

«Програма нелегалів»
англ. «Illegals Program»

Десять російських шпигунів, затриманих 27 липня 2010 року.

«Програма нелегалів» — мережа російських сплячих агентів під прикриттям у США. Арешт десяти агентів цієї мережі, після розслідування ФБР.призвів до обміну затриманими шпигунами між США й Росією 9 липня 2010 року у Відні, та став кінцевим етапом операції з розкриття мережі розвідників-нелегалів. Російські розвідники були відправлені на територію США службою зовнішньої розвідки Росії. Розкриття цієї мережі тривало декілька років й закінчилось у кінці червня 2010 року арештом 11 підозрюваних (10 арештовані на території США, один на Кіпрі). десятьом арештованим висунуто звинувачення у підпільній діяльності в підтримку Росії. Одинадцятий підозрюваний, що арештований на Кіпрі, Роберт Крістофер Метсос, офіцер зв'язку російської розвідки, звільнений під заставу та зникнув; дванадцятий - розвідник-нелегал Сергій Черепанов (Генрі Фріт) наступного дня після арешту основної групи у США втекти з Іспанії.

Десять розвідників зізнались у звинуваченнях й були обміняні на чотирьох російських громадян. Троє були засуджені за державну зраду шляхом шпигунства - вчений Ігор Сутягін, колишній полковник ГРУ Сергій Скрипаль, колишній співробітник російських спецслужб Олександр Запоріжський, колишній офіцер КДБ й колишній заступник начальника служби безпеки телекомпанії «НТВ-Плюс» Геннадій Василенко, засуджений за незаконне зберігання зброї, а також спробу змайструвати вибуховий пристрій.

Обставини справи

[ред. | ред. код]

Декотрі фігуранти справи, використовуючи підроблені документи отримали право громадянства чи проживання у різних країнах, вступали до американських університетів або знаходили роботу, маючи мету дістатись до урядового наближення.

Російські розвідники звинувачувались у передачі інформації Службі зовнішньої розвідки (СЗР) Росії, з використання зникаючих чорнил, бездротових комп'ютерних мереж, короткохвильових передавачів, обміну однаковими валізами на вокзалах й цифрових світлинах. Обмін повідомленнями й матеріалами відбувався у громадських місцях, наприклад у центральному вокзалі Нью-Йорку та Центральному парку. Інформація котра передавалась стосувалась політики США у Центральній Америці, сприйняття зовнішньої політики Росії США, проблем армії й американської політики з використанням інтернету терористами.

Десять підозрюваних були арештовані 27 червня 2010 року під час операції у Бостоні, Монклері, Йонкерсі й північній Вірджинії. Вони звинувачувались у відмиванні грошей (покарання до 20 років позбавлення волі). Звинувачень пов'язаних з викраденням секретних даних не було висунуто, у звинувачених були зв'язки з колишнім співробітником розвідки та вченим, що брав участь у розробці бетонобійних бомб.

Відразу після звістки про затримання розвідників у СЗР почалось велике розслідування з пошуку каналу втрати інформації про цих нелегалів. Оголошувалось, що зрадником у СЗР, що видав американцям російських розвідників був «полковник Щербаков» - колишній начальник американського відділу управління «С», що керував роботою лінії нелегальної розвідки.[1] Пізніше було уточнено, що співробітник СЗР котрий розкрив спецслужбам США дані російських агентів, був полковник Олександр Миколайович Потєєв, а не полковник Щербаков, як писала раніше російська газета «Коммерсантъ».[2]

Потєєв очолював 4-й (американський) відділ Управління «С» СЗР Росії (нелегальна розвідка)[3] й втік до США з Росії за декілька днів до початку червневої зустрічі у Вашингтоні президента США й Росії. Росіяни стверджували, що втечу Потєєва організували американські спецслужби, маючи страх бути викритим. Спецслужби Росії не звернули увагу, на те, що дочка Потєєва давно мешкала у США.

Цікаво те, що полковник Щербаков існує й також співпрацював з американськими спецслужбами, хоча й не мав відношення до затримання російських агентів у США. Щербаков був заступником начальника Управління "К", котре відповідало за контррозвідувальне забезпечення розвідки.

Суд

[ред. | ред. код]

6 липня 2010 року газета The New York Times писала, що бажаючи уникнути судових слухань, під час яких могла бути розкрита секретна/конфіденційна інформація про технології збирання інформації, федеральні та місцеві органи слідства/прокуратури США шукали швидкі шляхи вирішення проблеми. Було прийнято рішення про депортацію в обмін на визнання у незначних/менших правопорушеннях.

Повідомлення про обмін шпигунами першими отримано журналістом агентства Рейтарс у Москві. Він отримав інформацію, про те, що зранку 7 липня Ігор Стуягін, засуджений у 2004 році за передачу секретної інформації британській компанії був звільнений.

На суді 8 липня 10 російських шпигунів признались у секретній діяльності на території США. Дана стаття передбачає позбавлення волі до 5 років, газета The Washington Post побачила визнання як крок до самого масштабного обміну шпигунами після закінчення холодної війни.

Всі російські шпигуни, за винятком Вікі Пелаес визнали, що є громадянами Росії та шпигунами. За заявою генерального прокурора США Еріка Голдера, ніхто з підозрюваних не передавав секретну інформацію, а тому їм не висунуто звинувачення у шпигунстві. Вирок включав арешт на терміни, рівні часу проведеному у тюрмі. Майно шпигунів було конфісковано.

З оприлюднених судом документів стали відомі справжні імена російських агентів:

  • "Річард" і "Синтія" "Мерфі" виявилися громадянами Росії Владіміром і Лідією Ґурєєвими.
  • "Дональд Говард Гітфілд" і "Трейсі Лі Анн Фолі" визнали, що їхні імена Андрій Бєзруков і Елена Вавілова.
  • "Хуан Лазаро" виявився Міхаїлом Васєнковим.
  • "Майкл Зоттолі" і "Патрісія Міллс" визнали, що їх звали Міхаїл Куцик і Наталія Переверзєва.
  • Анна Чапман і Майкл Семенко діяли під власними іменами, а Вікі Пелез народилася в Перу.
  • 11 підозрюваний Крістофер Мецос зник після того, як його відпустили під заставу на Кіпрі, де його було заарештовано.

Держдепартамент США заявив, що засудження 10 агентів до тривалого ув’язнення не принесло б значної вигоди для безпеки країни.[4]

Обмін шпигунами у Відні

[ред. | ред. код]
Ігор Сутягін

7-8 липня 2010 року було оголошено, що США та Росія дійшли зроди про обмін арештованими по програмі Illegals Program, 10 осіб будуть надіслані до Росії, а з Росії надішлють до США - Ігоря Сутягіна, Сергія Скрипаля, Олександра Запоріжського за шпигунство, четвертий Геннадій Василенко, за злочини, не пов'язані зі шпигунством, і потрапив у список для обміну з невідомих причин. Існувала інформація, що Запоріжський та Василенко мали відношення до виявлення у 2001 році у США співробітника ФБР Роберта Ганссена, котрий працював на розвідку Росії.[5] Обмін Сутягіна був обов'язковою умовою американців для обміну, а директор ФСБ А. Бортніков побачив у цьому додатковий доказ співпраці зі спецслужбами США.

Обмін шпигунами відбувся 9 липня 2010 року у дальньому кутку літнього поля летовища Відня, де одночасно приземлились літаки з Нью-Йорку та Москви. Сутягін й Скрипаль після звільнення жили у Великій Британії, Запоріжський й Василенко у США.[6][5][7]

Російські шпигуни полетіли до Москви, де їх після карантину у Підмосков'ї у серпні зустрів прем'єм-міністр Росії В.Путін.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Беженцев, Владислав Михайлович; Дружиловский, Дмитрий Сергеевич; Иванов, Сергей Михайлович; Филимонов, Дмитрий Алексеевич; Sastry, Narahari G.; Поройков, Владимир Васильевич (1 березня 2017). Веб-ресурсы для поиска и разработки новых лекарственных препаратов. Химико-фармацевтический журнал. Т. 51, № 2. с. 3—11. doi:10.30906/0023-1134-2017-51-2-3-11. ISSN 0023-1134. Процитовано 2 квітня 2021.
  2. ↑ СМИ: российских агентов в США «раскрыл» полковник Потеев, а не Щербаков. Forbes.ru (амер.). 15 листопада 2010. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 2 квітня 2021.
  3. ↑ Не корысти ради. lenta.ru. Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 2 квітня 2021.
  4. ↑ BBC Ukrainian - Світ - Росія і США обміняли шпигунів у Відні. www.bbc.com (укр.). Процитовано 28 грудня 2022.
  5. ↑ а б Сутягин и Скрипаль решили остаться в Великобритании. NEWSru.com (рос.). 10 липня 2010. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 2 квітня 2021.
  6. ↑ Сутягин и Скрипаль остались в Великобритании. Interfax.ru. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 2 квітня 2021.(рос.)
  7. ↑ Свежо предательство. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 15 березня 2011. Процитовано 2 квітня 2021.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]