Окрестіна

Окрестіна
Географічні координати53°52′56″ пн. ш. 27°29′37″ сх. д. / 53.88218° пн. ш. 27.4936° сх. д. / 53.88218; 27.4936
Керуюча організаціяГоловне управління внутрішніх справ Мінського міськвиконкому[1]
Країна Білорусь
РегіонМінськ[2][3][…]

Окрестіна (біл. тарашк. Акрэсьціна) — комплекс місць позбавлення волі в Мінську, розташований на 1-му провулку Окрестіна (звідси і назва), на розі вулиці Кулібіна та провулку Талаша. Комплекс складається з приймача-розподільника для неповнолітніх (будинок № 38), тимчасового ізолятора (№ 36а) та центру порушників ізоляції (№ 36) міліції Мінська[5].

«Окрестіна» став побутовим словом, «йти на Окрестіна» означає бути затриманим або сісти до в'язниці[5]. 2020 року він став символом тортур протестувальників проти свавілля влади та підробки результатів виборів[6][7][8].

Назва

[ред. | ред. код]

Окрестіна — неофіційна назва комплексу будівель. Ця назва стихійно з'явилася і почала поширюватися серед людей. Насправді це прізвище героя СРСР Бориса Семеновича Окрестіна. Надбанням гласності стало надмірно жорстоке ставлення силовиків до затриманих. Після президентських виборів 2020 року прізвище Героя стало асоціюватися не з його подвигами, а з насильством. «Окрестіно» — пишуть червоною фарбою на плакатах у ланцюгах солідарності з тими, хто постраждав від насильства[5].

Представник МЗС Білорусі В'ячеслав Казаченок емоційно висловився з приводу знущань людей на вулиці імені Героя Німецько-радянської війни. Він негативно висловився про тортури в установі, яка названа на честь фронтовика, який віддав життя за свободу і краще майбутнє[5].

2020—2021

[ред. | ред. код]
Докладніше: Протести в Білорусі (з 2020)
Див. також: Питання прав людини, пов'язані з придушенням протестів у Білорусі 2020[en]
Протестувальник після побиття на Окрестіна, 11 серпня 2020

У день виборів, 9 серпня 2020 року, відразу після голосування, по всій Білорусі розпочались масові акції протесту. Причиною стала фальсифікація результатів виборів на користь чинного президента Лукашенка. Протягом наступних двох днів протестувальників жорстоко намагалися зупинити міліціянти[9], влада провела каральну операцію[10] на вулицях міста задля припинення протестів[11][12][13]. Окрестіна стала одним із зновних місць, куди брали протестувальників, затриманих у Мінську. відпущені затримані свідчили про тортури та жорстоке поводження після затримання[14][15][16].

Відомий випадок, коли після побиття 33-річного Оляксія Жука в слідчому ізоляторі на Окрестіна лікарі зробили йому ряд операцій на нозі, наклавши 30 швів. Затримка надання медичної допомоги лише на один день призвела б до ампутації ноги[17].

13 серпня засоби масової інформації повідомляли про факти жорстокого поводження із затриманими на Окрестіна: 20–30 осіб утримувались у камері для 4 осіб; людей змушували давати брехливі свідчення; не надано необхідної медичної допомоги; їжа і вода надавалися у дуже невеликих об'ємах, людей жорстоко били[18]. На оприлюдненому аудіозаписі можна почути стогони та крики людей, імовірно через стіни ізолятора на Окрестіна[19]. Того ж дня правозахисники звернулись до міністра МВС Юрія Караєва з вимогою припинити нелюдське поводження із затриманими[20].

У ніч проти 14 серпня 2020 року родичі людей, затриманих на Окрестіна, зафіксували звуки безперервних побоїв, які було добре чути на вулиці. Записи зафіксували голоси людей, що кричали від болю та благали про допомогу. Один звільнений в'язень повідомив, що ті, хто просив не бити, били ще сильніше[21]. Один із колишніх ув'язнених на Окрестіна повідомив Amnesty international, що їй вдалося зареєструвати скаргу, її навіть оглянув офіційний медичний експерт, але слідчий заявив, що він не розпочне розслідування без «наказів згори»[21].

14 серпня багато людей, затриманих у попередні дні протестів, були звільнені. Декого доставили до швидкої допомоги, десятки людей показали рани та поранення від побиття[22].

17 серпня, за даними Генеральної прокуратури Білорусі, понад 600 людей повідомили про побиття та катування в центрах тримання під вартою[23][24]. Того ж дня близько 500 медпрацівників та їхніх прихильників зібралися перед входом до Міністерства охорони здоров'я з вимогою надати доступ лікарям на території центру для ізоляції правопорушників на смузі. Центр хрещення та тимчасового тримання на вул. Володарського в Мінську для обстеження пацієнтів та розв'язання питання госпіталізації[25].

Мінськ, 21 серпня. Міський ланцюг єдності проти насильства від Куропатів до ізолятора на Окрестіна

19 серпня архієпископ, митрополит Мінська та Могильова Тадеуш Кондрусевич молився під стінами ізолятора, які стали символом тортур цивільних осіб, тих, хто не згоден з фальсифікацією виборів[6].

21 серпня о 18:00 у Мінську розпочався масовий мирний мітинг «Ланцюг покаяння»[26]. Його учасники закликали припинити насильство та вишикувалися вздовж доріг у живих ланцюгах — від місця поховання жертв масових репресій кінця 1930-х у Куропатах, на північній околиці міста, до місця жорстокого побиття та катування затриманих на вулиці Окрестіна[27], розташованій на південному заході міста[28][29].

22 серпня на площі Перемоги відбувся мітинг «Моя камера», організований родичами та друзями тих, хто став ув'язненим ізолятора на Окрестіна. Учасники намалювали на асфальтових схемах камеру, розраховану на шість чоловік, і стояли там з метою показати, як це було[30].

14 вересня на телеканалі СТВ вийшов репортаж пропагандиста Григорія Азарьонка про нібито сприятливі умови утримання в Окрестіна, і в яких керівник ізолятора заперечував застосування насильства щодо затриманих[31]. Телепрограми викликали критику ЗМІ[32][33].

11 жовтня 2020 року оприлюднено відео, на якому ув'язнених проводять поміж рядів міліціянтів, що їх безперервно б'ють[34].

У квітні 2021 року в'язні Окрестіна повідомили про регулярне катування, коли на підлогу наливали хлор і перекривали постачання кисню в камеру. Голова Об'єднаної громадянської партії Микола Козлов був госпіталізований через отруєння хлором у центрах ізоляції. За іншими даними, у одиночні камери розміщували по 8 людей[35], або 18 людей у чотиримісній камері[36]. Ув'язнені майже не могли спати: світло постійно вмикалося кожні 1,5–2 години, коли вдень хтось спав на підлозі (в камерах немає ні матраців, ні подушок), і охорона це побачила, вони відкрили камеру і налили таз хлору[36]. Людина, що страждає на епілепсію, у відповідь на скарги отримала відповідь, що з нею все добре і госпіталізація не потрібна. Передачі від родичів в'язнів адміністрації отримували лише частково[36]. Також були дані про спроби вербувати оперативних працівників, безліч злам акаунтів соціальних мереж ув'язнених під час їхнього утримання[36].

У червні 2021 року набув розголосу випадок, коли жінці, яка відбувала арешт на Окрестіна в січні–лютому 2021 року видалили яєчник[37]. Причиною стало переохолодження через те, що, за її словами, в камері, як на вулиці, стояв мороз і спати доводилося на крижаній підлозі[37].

За свідченнями очевидців, в червні 2021 року ув'язненим в переповнених камерах доводилося спати на підлозі з постійно включеним світлом, причому їх будили по кілька разів за ніч та обшукували[38]. На прогулянки ув'язнених не виводили і погрожували закрити кватирку[38]. Передачі віддавали тільки на вахті після закінчення терміну позбавлення волі і в неповному вигляді[38].

Станом на червень 2021 року жодного однієї кримінальної справи за фактом тортур на Окрестіна порушено не було. За словами адвоката Андрія Мочалова, серед клієнтів якого були потерпілі, які хотіли порушення кримінальних справ за фактом тортур на Окрестіна, всі факти тортур були прийняті центральним апаратом Слідчого комітету[be-x-old], який проводив розслідування, але, коли його тодішній керівник Іван Носкевіч[be] підняв питання про це на нараді силовиків, його відразу звільнили[39].

Санкції ЄС, США, інших країн

[ред. | ред. код]

Керівники та співробітники комплексу місць ув'язнення ставали суб'єктами «Чорного списку ЄС[en]»[40]. Відповідно до рішення Ради Європейського Союзу від 2 жовтня 2020 року Іван Соколовський, директор центру ізоляції[sl] Акрестіна, був включений в список за «нелюдське і принижуюче гідність поводження, включно тортури, щодо громадян, затриманим в ізоляторі»[41]. Його ж включили в свої санкційні списки Велика Британія[42], Канада[43], Швейцарія[44][45].

Відповідно до рішення Ради Європейського Союзу від 21 червня 2021 року чергові службові особи були додані в список[en]: Євген Врублевський, старший сержант міліції, який, за свідченнями очевидців і повідомленнями ЗМІ, особисто брав участь в жорстоких побиття затриманих цивільних осіб, за «нелюдське і принижує гідність, поводження, включно тортури, щодо громадян, які утримуються в центрі ізоляції правопорушників», Євген Шапетько, директор центру ізоляції, за «жахливі умови в центрі ізоляції і нелюдське і принижуюче гідність поводження з громадянами, які брали участь в мирних протестах і були затримані», Ігор Кенюх, директор ізолятора тимчасового утримання, за «жахливі умови і нелюдське і принижуюче гідність поводження, включно побиття і катування» та «тиск на медичний персонал з метою усунення лікарів», Гліб Дриль і Володимир Лапирь, заступники директора ізолятора тимчасового тримання, за «жахливі умови і нелюдське і принижуюче гідність звернення, включно побиття і катування» проти затриманих громадян[46]. 9 серпня ці ж службові особи потрапили під санкції США[47][48].

21 червня 2021 року центри утримання на Окрестіна були додані до списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб США за, згідно очевидцям, фізичне насильство, зокрема тортури і нелюдські умови під час затримання, — порушення прав людини, пов'язані з політичними репресіями[49][50].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.voiceofbelarus.com/i-will-never-forget-the-sounds-of-police-batons/
  2. ↑ https://www.voiceofbelarus.com/inhuman-detention-conditions/
  3. ↑ https://home.treasury.gov/news/press-releases/jy0237
  4. ↑ https://www.amnesty.org/en/latest/news/2021/07/belarus-law-faculty-student-arrested-over-graduation-speech-must-be-immediately-released-2/
  5. ↑ а б в г Снежана Инанец (19.08.2020). Не Окрестино. В честь кого на самом деле назван переулок, где находится печально известный изолятор. TUT.BY (рос.). Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
  6. ↑ а б Арцыбіскуп Кандрусевіч памаліўся ля ізалятараў на Акрэсціна. nashaniva.by (біл.). Наша Ніва.
  7. ↑ Ex-Inhaftierte berichten von Folterungen durch Polizisten in Belarus (нім.). Web.de[de]. 19 серпня 2020. Архів оригіналу за 21 серпня 2020. Процитовано 23 серпня 2020.
  8. ↑ Riedmann, Bernhard (23 серпня 2020). Schmerz und Schwanensee: Fotograf Andrei Liankevich dokumentiert die Lage in Belarus (нім.). Der Spiegel. Архів оригіналу за 23 серпня 2020. Процитовано 23 серпня 2020.
  9. ↑ Глава МВД Белоруссии заявил о покушениях на силовиков. lenta.ru (рос.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 1 червня 2021. По сути, это покушение на убийство. Представьте, какая ответная реакция у товарищей этих военнослужащих!
  10. ↑ Беларусь: граждане против узурпатора. svoboda.org (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  11. ↑ Беларусь — предварительные итоги (рос.). Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 1 червня 2021.
  12. ↑ Нечего с ним цацкаться! Будущее Беларуси и постсоветского пространства зависит от сопротивления карательной акции Лукашенко. Что скажут «мастера культуры»?. Новая газета (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 1 червня 2021.
  13. ↑ «Всё идёт к тому, чтобы локализовать акции» Председатель Белорусской ассоциации журналистов — об обстановке в Минске (рос.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  14. ↑ Пытки в изоляторе и забастовки заводов (рос.). Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
  15. ↑ «Избивали по гениталиям, стоя на ногах». Что рассказывают освобождённые из белорусских СИЗО о пытках и зверствах силовиков. nv.ua (рос.). Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
  16. ↑ Избивали, заставляли кричать «Я люблю ОМОН» - вышедшие из Окрестино рассказали о пытках (рос.). Telegraf.by[be]. 14 серпня 2020. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
  17. ↑ Пасьля зьбіцьця на Акрэсьціна мужчыну ледзь не ампутавалі нагу | После избиения мог лишиться ноги [Архівовано 13 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Радыё Свабода. 28 августа 2020.
  18. ↑ «Там творится какой-то ад». Истории людей, которые побывали в изоляторе на Окрестина после выборов (рос.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  19. ↑ «Ощущение, что это Средневековье». Ночью возле Окрестина записали аудио — крики и стоны от избиений (рос.). Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  20. ↑ Правозащитники обратились к главе МВД с требованием прекратить бесчеловечное обращение с задержанными (рос.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  21. ↑ а б Belarus: Impunity for perpetrators of torture reinforces need for international justice (англ.). Amnesty International. 27 січня 2021. Архів оригіналу за 22 лютого 2021. Процитовано 24 лютого 2021.
  22. ↑ «Положили мне в штаны гранату»: что делают с задержанными в Беларуси [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] // BBC Росія. 14 августа 2020.
  23. ↑ Сьведчаньне ахвяры катаваньняў | Свидетельства жертвы пыток в Беларуси [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Радыё Свабода. 17 серпня 2020.
  24. ↑ Крики из изолятора в Минске: как пытают белорусов. И отказываются это признать [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Новая газета. 14 августа 2020.
  25. ↑ Медики у здания Минздрава требуют пустить их в ЦИП и ИВС. Министр сообщил, сколько погибло и пострадало (рос.). Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 1 червня 2021.
  26. ↑ Беларусь: «цепь покаяния» от Окрестина до Куропат [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Euronews по-русски. 22 августа 2020.
  27. ↑ «Пытались изнасиловать дубинкой»: врачи и пациенты о действиях силовиков в Беларуси [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] // BBC News — Русская служба. 19 августа 2020.
  28. ↑ Вечер пятницы: в городе выстраиваются цепочки солидарности, в центре прошел государственный митинг (рос.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  29. ↑ В Минске прошла массовая акция Цепь покаяния [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Новые Известия[ru]. 21.08.2020.
  30. ↑ «Камера» на площади Победы, Александр Лукашенко в Гродно и марш против насилия. Фоторепортаж за день (рос.). TUT.BY. 23-08-2020. Архів оригіналу за 23 серпня 2020. Процитовано 23.08.2020.
  31. ↑ Владыко, Александр (14 вересня 2020). «Здесь никого не били». Руководство ЦИП на Окрестина приняло журналистов СТВ с экскурсией (рос.). Onliner.by. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
  32. ↑ Начальник ЦИП на Окрестина: изолятор заполнен на 90-100 % [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] — Reform.by[be], 14 верасня 2020 г.
  33. ↑ Репортаж СТВ из Окрестина. Почему зрители оставили так много гневных комментариев? [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] — Media IQ, 17 верасня 2020 г.
  34. ↑ Das verprügelte Minsk (нім.). Фонд Гайнріха Белля. 29 жовтня 2020. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  35. ↑ На Окрестина камеры заливают хлоркой, в Жодино избивают, в Могилеве будят среди ночи. В каких условиях содержатся арестанты? (рос.). Правозахисний центр «Вясна». 6 квітня 2021. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
  36. ↑ а б в г «Ну што, бл…і польскія! Цяпер у гэтых сценах у вас правоў няма». Белсат (біл.). Новы Час. 3 травня 2021. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 3 травня 2021.
  37. ↑ а б Пасля пераахалоджвання на Акрэсціна дзяўчыне выдалілі яечнік (біл.). Європейське радіо для Білорусі. 2 червня 2021. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  38. ↑ а б в Серадзюк, Дзіана (11 червня 2021). Пакуль навуковец Анатоль Літвіновіч сядзеў на «сутках», яму выбілі шыбу ў кватэры. Новы Час (біл.) (22 (730)): 2.
  39. ↑ «Не адмаўляў увогуле нікому, пабачыўшы 10 жніўня жудасную карціну ў Бальніцы хуткай дапамогі». Наша Ніва (біл.). Білоруський партизан. 25 червня 2021. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 30 червня 2021.
  40. ↑ МГ/АА (21 червня 2021). Евросоюз утвердил новый пакет санкций против представителей Беларуси. Кто в списке? (рос.). Белсат. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 27 червня 2021.
  41. ↑ EUR-Lex - 02012D0642-20210227 - EN - EUR-Lex (англ.). EUR-Lex. Архів оригіналу за 26 червня 2021. Процитовано 26 червня 2021.
  42. ↑ CONSOLIDATED LIST OF FINANCIAL SANCTIONS TARGETS IN THE UK (PDF) (англ.). Office of Financial Sanctions Implementation HM Treasury. 25 червня 2021. Архів оригіналу (PDF) за 26 червня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
  43. ↑ Consolidated Canadian Autonomous Sanctions List (англ.). Міністерство міжнародних справ Канади[en]. 19 жовтня 2015. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  44. ↑ Shields, Michael (7 липня 2021). Liffey, Kevin (ред.). Swiss widen sanctions list against Belarus (англ.). Reuters. Архів оригіналу за 7 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
  45. ↑ Sanctions program: Belarus: Verordnung vom 11. Dezember 2020 über Massnahmen gegenüber Belarus (SR 946.231.116.9), Anhang 1 Origin: EU Sanctions: Art. 2 Abs. 1 (Finanzsanktionen) und Art. 3 Abs. 1 (Ein- und Durchreiseverbot) (PDF) (англ.). Державний секретаріат з економіки[de]. 7 липня 2021. Архів (PDF) оригіналу за 7 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
  46. ↑ COUNCIL IMPLEMENTING REGULATION (EU) 2021/997 [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.] — EUR-Lex, 21.06.2021
  47. ↑ Treasury Holds the Belarusian Regime to Account on Anniversary of Fraudulent Election (англ.). Міністерство фінансів США. 9 серпня 2021. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
  48. ↑ США расширили санкции в отношении официального Минска. Полный список (рос.). Zerkalo.io[be]. 9 серпня 2021. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
  49. ↑ Treasury and International Partners Condemn Ongoing Human Rights Abuses and Erosion of Democracy in Belarus (англ.). Міністерство фінансів США. 21 червня 2021. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
  50. ↑ OFAC Sanctions List Search [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Міністерство фінансів США

Посилання

[ред. | ред. код]