Октамасад (цар скіфів)

Октамасад грец. Ὀκταμασάδης
Династія	Паралати
Держава	Скіфська орда
Титул	цар
Форма влади	автократія з елементами теократії
Попередник	Скіл
Наступник	невідомо
Роки правління	близько 446 р. до н. е. — після 438 р. до н. е.
Біографічні дані
Рік народження	невідомо
Батько	Аріапейт
Мати	Дочка Тереса I
Брати, сестри	Скіл, Орік
дружина	невідомо
Діти	невідомо

Октамасад (грец. Ὀκταμασάδης) (~ 446 — ?) — скіфський династ, син Аріапейта та неназваної доньки одриського династа Терея.

Прийшов до влади внаслідок усунення та страти брата Скіла незадовго до подорожі Геродота Пн. Причорномор'ям у 445/444 рр. до н. е.^[1] Родич (небіж) Сіталка — династа Одриського царства (Геродот. Історія. IV, 79-80).

Можливо, що відомий з Історії Геродота (Геродот. Історія. IV, 78.) брат Октамасада Орік тотожній відомому з нумізматичних джерел Ольвії Аріху, й виконував функції представника першого в Ольвіополісі, принаймні певний час.^[2]

Імовірно, що саме за підтримки Октамасада та Сіталка до влади на Боспорі в 438 р. до н. е. прийшов Спарток,^[3] після чого «зростаюча тенденція до посилення скіфського протекторату в Ольвії раптово обривається … влада знову переходить цілком у руки грецьких тиранів»,^[4] та, судячи з подальшого розвитку подій, відносини з Боспором стали для скіфів пріорітетними.^[5]

Існує припущення, що похованням Октамасада є одне з поховань кургану Солоха, датоване 390/380 рр.до.н. е. (підставою для припущення є власне датування поховання та досить багатий його інвентар, трактування відомої батальної сцени гребіня як боротьби Октамасада зі Скілом, порівняння обладунків з поховання з обладунками вершника, зображенного на гребіні).^[6]

Етимологія імені:
грец. Ὀκταμασάδης < авест. *Uxta-(ta)ma- šyāta- — укр. «звеличений та щасливий».^[7]
Висловлено думку, що це ім'я має меотське (не скіфське) походження.^[8][9]

Октамасад у повідомлені Геродота (Історія, IV, 80).^[10]

І коли після того Скіл повернувся до свого житла, скіфи призначили своїм проводирем його брата, Октамасада, народженого від дочки Тіра, і підняли повстання проти Скіла. А він, довідавшись про те, що сталося, і про причину цієї події, втік до Фракії. Про це почув Октамасад і вирушив у похід із військом проти Фракії. Проте, коли він прибув на берег Істру, він зустрів там фракійське військо готове до бою, але Сіталк послав посланців до Октамасада сказати йому: «чи є потреба битися нам одному з одним? Ти син моєї сестри і в тебе перебуває мій брат. Видай його мені, а я видам тобі твого брата, Скіла. Так і ти не наражатимешся на небезпеку із своїм військом і я не наражатимусь на небезпеку». Це сказав йому Сіталк через свого вісника. Бо і справді один із братів Сіталка знайшов притулок в Октамасада. Октамасад прийняв цю пропозицію і видав Сіталкові свого дядька з боку матері, а сам узяв собі свого брата Скіла. Так і Сіталк узяв свого брата і пішов, а Октамасад там-таки відрубав голову Скілові. Отак обороняють свої звичаї скіфи і таку кару накладають на тих, хто хоче запозичити іноземні звичаї.[11]

Інші відомі на сьогодення згадки цього імені та історичні персони з даним ім'ям

• Окремо у формі Октамасіад (грец. Ὀκταμασιάδης) це ім'я відоме з графіті, знайденому у Гермонассі.^[12]

• Октамасад - син Гекатея, правителя синдів, та Тіргатао, представниці правлячої династії яксаматів, відомий по вотивній епіграмі з Лабрісу, у якій відображено останній етап тривалого процесу інкорпорування Синдського царства до Боспору. Протягом декількох років архонти Боспору Сатір, а згодом його син та наступник Левкон вели боротьбу з Тіргатао,^[13] а згодом і з Октамасадом, яка, врешті решт, закінчилася перемогою Боспору,^[12] що й було відображено у титулатурі боспорських правителів (грец. "...Λεύκωνος ἄρχοντος Βοσπόρο καὶ Θεοδοσίης καὶ βασιλεύοντος Σίνδων, Τορετέων, Δανδαρίων, Ψησσῶν.").^[14]

Переклад на українську епіграми з Лабрісу.^[15]

Обітницю справивши, Левкон, син Сатіра, спорудив [ось цю стелу] Фебу Аполону, тому, що у Л[абрисі], — володарю цього міста лабритян, — Б[оспору архонт] та Феодосії, битвой та силою ви[гнавши] Октамасада із землі синдів, сина Гек[атея], царя синдів, який лишаючи батька [його власної] влади, в це місто вві[рвався].[16]

Примітки. Джерела. Посилання

1. (рос.) Б. А. РЫБАКОВ. ГЕРОДОТОВА СКИФИЯ. ИСТОРИКО-ГЕОГРАФИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ. М., Издательство «Наука», 1979.
2. відносно датування монет написом APIXO див.(рос.) П. О. Карышковский. Монеты Ольвии. Киев, Наукова Думка, 1988, стр. 45
3. (рос.) Молев Е. А. СПАРТОК И ПЕРВЫЕ СПАРТОКИДЫ НА БОСПОРЕ. «Античный мир и археология». Вып. 10. Саратов, 1999.
4. (рос.) Виноградов Ю. Г. Политическая история ольвийского полиса VII—I в. до н.э. -М. -Наука. −1989., стр.118
5. (рос.) Е. А. Молев. БОСПОР И СКИФЫ ОТ АГАЭТА ДО САВМАКА. Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского, 2008, № 4, с. 132—136, Яковенко Э. В. Скифы на Боспоре (Греко-скифские отношения в VII—III вв. до н.э.): Автореф.дис. … д-ра. ист. наук. М., 1985.
6. (рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003
7. (рос.) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
8. (рос.) С. В. Кулланда, И. Ю. Морозова, С. Ю. Рычков. Меоты и меотский язык. IX традиционные чтения памяти С. А. Старостина. РГГУ, 27—28 марта 2014 г.
9. з урахуванням висловлених зауважень більш імовірно виглядає етимологія від праір. *hṷaxšta-ma + *ćad-ṷa.
10. укр. Геродот, Мельпомена, 80
11. грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 80
12. (рос.)Виноградов Ю. Г. Левкон, Гекатей, Октамасад и Горгипп: (Процесс интеграции Синдики в Боспорскую державу по новелле Полиэна (VIII,55) и вотивной эпиграмме из Лабриса) / Публикация и коммент. Ф. В. Шелова-Коведяева. ВДИ . — № 3 . — 2002 . — С. 3—22 .
13. (рос.)Полиэн. Стратегемы. Евразия, С-Пб., 2002, VIII, 55.
14. Corpus Inscriptionum Regni Bosporani, 6.
15. (гр.)SEG 52:740 [Архівовано 21 квітня 2014 у Wayback Machine.]
16. Переклад на українську з російської, некваліфікований, і не може використовуватись як джерело для посилань. Оригінал:(рос.)Тохтасьев, С. Р. Боспор и Синдика в эпоху Левкона I: обзор новых публикаций. ВДИ — 2004. — № 3. — 144–180.