Оре́нда землі́ — господарська операція, що передбачає надання орендодавцем землі у користування іншій юридичній або фізичній особі на визначений строк, за цільовим призначенням та за орендну плату. Порядок здійснення О. з. встановлюється відповідним законодавством.
Існувала категорія незаможних безземельних селян, які орендували землю у великих землевласників за десяту частину урожаю або інших натуральних податків. Наприкінці 18–19 ст. чимала кількість десятинників мешкала в піденних регіонах України, де побутувала невисока норма натуральної ренти (див. Рента). Згодом певну кількість оброблюваної землі десятинники могли викупити у власність.