Орильйон

Орильйон
Зображення
CMNS: Орильйон у Вікісховищі
Конструкція орильйону
(малюнок із статті «Орильон»
«Військова енциклопедія Ситіна»).
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Орильйон

Орильйо́н (від фр. orillon; букв. «вушко») — елемент фортифікаційної споруди, частина фланку укріплення (бастіону). В італійському стилі фортифікації має закруглену форму[1][2].

XVI–XIX століття

[ред. | ред. код]
Орильйони на фланках бастіону позначені літерою «С».

Перші орильйони з'явилися у фортецях у XVI столітті і відразу показали свою ефективність. Це сприяло їх швидкому поширенню[3].

З розвитком артилерії повстала необхідність захисту від ворожого вогню гармат, що стояли на фланках бастіонів. Фланки завжди перпендикулярні до валу або стіни фортеці (інша назва — куртина), що з'єднує два бастіони. Тому одну третину фланка будували відступом назад, до центру бастіону. Решта фланка або мала пряму форму, або закруглялася, тим самим формувався орильйон[1]. Орильйон надавав можливість захистникам фортеці вести вогонь вздовж фланка бастіону[4][5].

Відступні фланки з орильйонами, що мали меншу висоту ніж стіни бастіону, дуже часто застосовувалися від час будівництва фортець аж до середини ХІХ століття[1].

XX століття

[ред. | ред. код]
ДОТ № 554 Київського укріпрайону. Добре видно орильйон, що тягнеться ліворуч від амбразур.

У ХХ столітті фортеці еволюціювали в оборонні лінії та укріпрайони, що складалися з окремих відносно невеликих оборонних споруд (ДОТ, капонір тощо). Тому функції орильйону обмежувалися лише тією окремою спорудою, до якої приєднано орильйон. Тепер його будували з бетону частіше всього у спорудах флангового вогню (капонірах) для прикриття амбразур з фронту. Орильйон мав ухил від бойового каземату до свого закінчення. Ця конфігурація спрощувала маскування, спостереження з боку супротивника ускладнювалося, бо орильйон тримав земляну обсипку споруди, і уся оборонна точка виглядала як пагорб. Під час близьких вибухів орильйон не давав землі засипати амбразури землею. До того ж орильйон йшов паралельно одній з крайніх ліній сектора обстрілу амбразур, а тому він захищав саму амбразуру від ворожого вогню з «мертвої зони», куди вогонь з самої амбразури не досягав[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Орильон // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
  2. ↑ Useful english dictionary. 2012.
  3. ↑ Губайдуллин А. М. «Фортификационный словарь». Казань: Институт истории АН РТ. 2003.
  4. ↑ Плужников В. И. «Термины российского архитектурного наследия». 1995 год.
  5. ↑ «Словарь Архитектурных терминов». EdwART. 2011.
  6. ↑ А. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4