Орлиний щит Німецької імперії
Орлиний щит Німецької імперії (нім. Adlerschild des Deutschen Reiches) — нагорода Веймарської республіки і Третього Рейху.
Згідно пункту 3 статті 109 Веймарської конституції, держава не могла нагороджувати орденами та іншими нагородами, однак існувала потреба у відзнаках за заслуги. Щоб не порушувати конституцію, рейхспрезидент Фрідріх Еберт 15 листопада 1922 року заснував Орлиний щит як почесну відзнаку, а не як державну нагороду. Щит вручали діячам культури, мистецтва, економіки, гуманітарних і природничих наук. Дизайн щита розробив скульптор Йозеф Бакерле.
В часи Веймарської республіки нагороду отримали 21 особа:
- Гергарт Гауптман (15 листопада 1922)
- Пауль Вагнер (7 березня 1923)
- Гаррі Плате (28 серпня 1925)
- Еміль Варбург (9 березня 1926)
- Адольф фон Гарнак (7 травня 1926)
- Макс Ліберман (20 липня 1927)
- Макс Планк (23 квітня 1928)
- Ганс Дельбрюк (11 листопада 1928)
- Ульріх фон Віламовіц-Меллендорф (22 грудня 1928)
- Вільгельм Каль (17 червня 1929)
- Луйо Брентано (18 грудня 1929)
- Оскар фон Міллер (7 травня 1930)
- Фрідріх Шмідт-Отт (4 червня 1930)
- Теодор Левальд (18 серпня 1930)
- Георг Дегіо (22 листопада 1930)
- Роберт Бош (23 вересня 1931)
- Вальтер Сімонс (24 вересня 1931)
- Карл Дуйсберг (25 вересня 1931)
- Макс Зерінг (18 січня 1932)
- Ернст Брандес (11 березня 1932)
- Адольф Гольдшмідт (1933)
Нагорода вручалась і в часи Третього рейху. Щит отримали 44 особи:
- Едвард Шварц (22 серпня 1933)
- Фрідріх фон Мюллер (17 вересня 1933)
- Вернер Кьорте (21 жовтня 1933)
- Вільгельм Дерпфельд (26 грудня 1933)
- Герман Штер (16 лютого 1934)
- Райнгольд Зеберг (5 квітня 1934)
- Гуго Гергезелль (29 травня 1934)
- Ріхард Штраусс (11 червня 1934)
- Адольф Шмідт (23 липня 1934)
- Теодор Віганд (30 жовтня 1934)
- Юліус Фрідріх Леман (28 листопада 1934)
- Генріх Фінке (13 червня 1935)
- Людвіг Ашоф (10 січня 1936)
- Густав Тамман (20 квітня 1936)
- Людольф фон Крель (25 червня 1936)
- Еріх Маркс (17 листопада 1936)
- Август Бір (24 листопада 1936)
- Владімір Кеппен (28 березня 1937)
- Еміль Кірдорф (8 квітня 1937)
- Адольф Бартельс (1 травня 1937)
- Бернгард Нохт (4 листопада 1937)
- Александер Кеніг (20 лютого 1938)
- Адальберт Черни (25 березня 1938)
- Генрі Форд (1938)
- Ервін Гвідо Кольбенгеєр (1938)
- Роберт фон Остертаг (20 квітня 1939)
- Фрідріх Карл Кляйне (14 травня 1939)
- Альберт Піч (28 червня 1939)
- Генріх Зонрей (19 червня 1939)
- Юліус Дорпмюллер (24 липня 1939)
- Артур Кампф (28 вересня 1939)
- Карл Мук (22 жовтня 1939)
- Густав Крупп (7 серпня 1940)
- Пауль Кер (28 грудня 1940)
- Генріх Шнеє (4 лютого 1941)
- Альберт Бракман (24 червня 1941)
- Ернст Пенсген (17 жовтня 1941)
- Вільгельм Крайс (17 березня 1943)
- Густав Бауер (1 жовтня 1944)
- Герман Рехлінг (12 листопада 1942)
- Альфред Гугенберг (3 березня 1943)
- Ернст Рюдін (19 квітня 1944)
- Ойген Фішер (червень 1944)
- Пауль Шульце-Наумбург (10 червня 1944)
Бронзова медаль діаметром 108 мм на бронзовій підставці. На аверсі зображений орел (на щиті часів Третього рейху — імперський орел із напівскладеними крилами), на реверсі — ім'я нагородженого, дата нагородження і посада, які той займав на момент нагородження. На щиті часів Третього Рейху на реверсі також був присутній напис DER FÜHRER UND REICHSKANZLER (з 1940 року — DER FÜHRER).
- Kurt-Gerhard Klietmann: Ordenskunde — Beiträge zur Geschichte der Auszeichnungen. Nr. 39. Die Ordens-Sammlung, Berlin 1971.
- Wolfgang Steguweit: Der «Adlerschild des Deutschen Reiches». In: Berlinische Monatsschrift. Heft 6. Edition Luisenstadt, 2000, ISSN 0944-5560, S. 182—187. Onlineversion. Die Träger Goldschmidt und Lenard (1933) fehlen in der Auflistung.
- Gerd Scharfenberg, Günter Thiede: Lexikon der Ordenskunde. Battenberg, Regenstauf 2010, S. 14.
- Hans Kauffmann: Adolph Goldschmidt. In: NDB, Bd. 6, Berlin 1964, S. 614.