Оса-батозонел жовтокрила | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Parabatozonus lacerticida (Pallas, 1775) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Batozonellus lacerticida Batozonus lacerticida | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Оса-батозонел жовтокрила[1], батозонел швидкий[2], оса дорожна батозон[3] (Parabatozonus lacerticida) — вид ос-павуколовів, що паралізують павуків-колопрядів.
Тіло чорне з жовтими ділянками, довжиною 1,3-2,1 см. Навколо фасеткових очей наявні жовті смуги, антени червоно-жовті. Плямистий рисунок на грудях та черевці жовтий. Ноги чорні, гомілки й лапки жовті. Крила жовті, на вершині облямовані бурими смугами[3].
У Японії основними жертвами оси є павуки Araneus macacus, Araneus marmoreus та Araneus pinguis[4].
Петер Паллас спостерігав напад ос цього виду на ящірок прудких. Оскільки оси ящірками не живляться, імовірно це була конкурентна поведінка[5].
Палеарктичний вид, поширений у Європі на північ до Норвегії і Швеції, відсутній на Британських островах, присутній на Середземноморських островах. Також наявний на заході Північної Африки — в Марокко та Тунісі. В Азії поширений від Близького Сходу (Туреччина, Сирія, Іран) до Центральної Азії, Китаю та Японії[6].
В Україні вид внесений до регіонального переліку рідкісних видів тварин Дніпропетровської області[1]. Внесений до Червоної книги Польщі 2004 року як вид у критичній небезпеці. Спостерігався останній раз у 1950-х роках, до того був відомий з десятка локацій по країні[7]. Одиничні знахідки були 1978 та 1999 року. Утім у 2003—2008 роках було виявлено ще 5 ос, а у 2015 — 2 особини. У 2021 році був знайдений на Мазурському поозер'ї[8]. Вид внесено до регіональних червоних книг Чувашії та Нижньогородської області РФ[9].
{{cite book}}
: Вказано більш, ніж один |pages=
та |page=
(довідка)