Оскар Альберто Перес

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Перес.
Оскар Альберто Перес
Ім'я при народженніісп. Óscar Alberto Pérez
Народився7 квітня 1981(1981-04-07)
Каракас, Венесуела
Помер15 січня 2018(2018-01-15) (36 років)
Каракас, Венесуела
·вогнепальна рана[1]
ПохованняEast Cemeteryd
Країна Венесуела
Місце проживанняLa Candelariad
Діяльністьpolice officer, десантник, dog trainer, актор, пілот гелікоптера, military diver
Знання мовіспанська
ЗакладBody of Scientific, Penal and Criminal Investigationd
Учасник2017 Caracas helicopter incidentd і Operation Gideon (2018)d
Роки активності2001 — 2018
Посадаінспектор поліції
Військове званняінспектор поліції
Конфесіяримо-католик[d] і євангеліст[d]

Оскар Альберто Перес (ісп. Óscar Alberto Pérez; 1981–2018) — венесуельський офіцер поліції і лідер повстанців. Відомий викраденням вертольота і обстрілом будівлі МВС в Каракасі в ході протестів та конституційної кризи у Венесуелі 2017 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у 1981 році в Каракасі, виріс там же. Його мати Амінта Роза Перес[2] була представницею середнього класу. Імені свого біологічного батька Оскар ніколи не знав[3].

Перес з 2000 року служив слідчим в корпусі карного розшуку та департаменті судово-медичної експертизи Венесуели. Пізніше він став членом бригади спеціальних дій, будучи висококваліфікованим спеціалістом зі зброї, і начальником вертолітних операцій CICPC. Він часто демонстрував свої навички зброї в соціальних мережах[4].

Працюючи з нижчими шарами венесуельського суспільства, Перес також вирішив надавати їм посильну допомогу поза службою і співпрацював з кількома благодійними організаціями[5].

У 2015 році знявся у фільмі «Відкладена смерть» (ісп. Muerte Suspendida) режисера Оскара Ріваса Гамбоа, зігравши там головну роль.

У 2001 році Оскар Перес одружився з дівчиною на ім'я Данаїс Вівас[6]. У пари було троє дітей. Незважаючи на католицьке виховання, в 2008 році він перейшов в євангелізм.

28 червня 2017 року Перес вкрав вертольот, що належав підрозділу науково-технічного та криміналістичного аналізу венесуельської поліції. З вертольота Перес зробив близько п'ятнадцяти пострілів по будинку Міністерства внутрішніх справ Венесуели і скинув декілька гранат на будівлю Верховного суду країни. Особи, що знаходилися на борту вертольота розгорнули транспарант з посиланням на 350-ту статтю Конституції Венесуели. Ця стаття дозволяє громадянам боротися проти утиску їх прав..

23 листопада 2017 року Перес з'явився на інтернет-відео. Він сидів поруч з людиною, яка критикувала корупцію венесуельського уряду. По завершенні відео Перес поділився своїми словами, вимагаючи відновлення протестів венесуельського народу, заявивши, що «генерали без військ — це ніхто».

18 грудня Оскар Перес вкрав 26 гвинтівок і 3 автоматичних пістолета з командування Національної гвардії в Лос-Текс, штат Міранда, обеззброївши і зв'язавши національних гвардійців.

15 січня 2018 року венесуельська армія і національна гвардія Венесуели почали операцію по захопленню Оскара Переса, який був затриманий в західному районі Каракаса Ель-Юнкіто[7]. Перес опирався затриманню. Після трьох годин стрільби Перес і частина його людей були застрелені, а решта п'ять арештовані, поліція також зазнала втрат з двома вбитими офіцерами і п'ятьма пораненими. Його смерть була підтверджена поліцією Венесуели наступного дня.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.youtube.com/watch?time_continue=2&v=2U0P_87zYoI
  2. ↑ Oscar Perez's mother wants his son's s body for Christian burial
  3. ↑ Oscar Pérez: piloto, actor y soldado de Dios. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 4 грудня 2018.
  4. ↑ Quién era Óscar Pérez, el actor y policía sublevado contra el gobierno de Nicolás Maduro que murió tras un largo asedio de las fuerzas de seguridad de Venezuela. BBC Mundo (брит.). 2018. Процитовано 18 січня 2018.
  5. ↑ González, Tahiana (30 червня 2017). Director de Muerte Suspendida: Óscar Pérez ayudaba a niños necesitados. El Nacional (ісп.). Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 18 січня 2018.
  6. ↑ Oscar Perez's wife
  7. ↑ Torres, Andrea. Relatives of Venezuela's El Junquito siege victims demand... Local 10. Архів оригіналу за 24 квітня 2018. Процитовано 18 січня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]