Охта Томоко

Охта Томоко
яп. 太田朋子
Народилася7 вересня 1933(1933-09-07)[1] (91 рік)
Мійоші
Країна Японія
Діяльністьбіолог, молекулярний біолог, генетикиня, викладачка університету
Alma materТокійський університет
Університет штату Північна Кароліна (1966)
Галузьеволюційна біологія, біологія[2], мікробіологія[2] і генетика[2]
ЗакладNational Institute of Geneticsd
ЧленствоНаціональна академія наук США[3]
Американська академія мистецтв і наук
НагородиJapan Academy Prize (1985)
Weldon Memorial Prize (1986)
Crafoord Prize (2015)
Japan's Order of Culture (2016)

Томоко Охта (яп. 太田 朋子, Ōta Tomoko, нар. 7 вересня 1933, Мійосі (Айті), Японія) — японська вчена і почесна професорка Національного інституту генетики.

Освіта

[ред. | ред. код]

Томоко Охта народилася поблизу Нагої[4] і виросла в Мійосі-чо в префектурі Айчі[5]. Відвідувала молодшу середню школу, захопилася математикою та фізикою. Після закінчення середньої школи вступила до університету Нагоя. Вона перевелася на факультет сільського господарства Токійського університету та отримала спеціалізацію садівництво. У 1956 році Охта закінчила факультет сільського господарства Токійського університету.

У 1962 році вступила до аспірантури в Державному університеті Північної Кароліни за підтримки стипендії Фулбрайта. Спочатку працювала над цитогенетикою рослин, але переключила свою увагу на популяційну генетику. Потім працювала над проблемами стохастичної популяційної генетики. Охта здобула ступінь доктора філософії.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Повернувшись до Японії в 1967 році, Охта отримала посаду доктора наук у Японському національному інституті генетики (NIG) під керівництвом Мотоо Кімури, єдиного на той час теоретичного популяційного генетика в Японії. Пізніше Охту підвищили на посаду дослідника в Національному інституті генетики, де вона залишалася з 1969 по 1996 рік. У квітні 1984 року Охта стала професором кафедри популяційної генетики NIG. З 1989 по 1991 рік працювала віцедиректором Національного інституту генетики.

Дослідження

[ред. | ред. код]

На початку 1960-х років генетичні теорії про природний відбір припускали, що успадковані мутації або шкідливі та будуть видалені з популяції, або корисні та передадуться майбутнім особинам у популяції.

Охта переконалася, що поділ на хороші, нейтральні та шкідливі мутації є простою моделлю, щоб пояснити спостережувані дані. Вона висунула теорію, що нейтральні мутації відіграють важливу роль в еволюціїЇї теорія поставила під сумнів позицію наставника Кімури, але вони змогли жорстоко сперечатися і все ж зберегти дружбу.

Теорія Охти про шкідливі фіксації запровадила новий клас моделей фіксації походження з метою пояснення спостережених даних[6]. Охта також досліджувала роль випадковості та чисельності населення. Вона показала, що розмір популяції важливий для визначення того, чи можуть поширюватися оптимальні варіанти.

Коли Охта опублікувала свою теорію, їй було важко привернути увагу наукової спільноти[7]. Підтверджуючі дані про еволюцію білка були послідовно зібрані в 1990-х роках.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Робота Охти в галузі молекулярної еволюції отримала міжнародне визнання.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Kimura, Motoo; Ohta, Tomoko (1971). Theoretical aspects of population genetics. Princeton, NJ: Princeton Univ. Press. ISBN 9780691080987.
  • Ōta, Tomoko (1980). Evolution and variation of multigene families. Berlin: Springer-Verlag. ISBN 978-3-540-09998-7.
  • Ohta, ред. (1985). Population genetics and molecular evolution: papers marking the sixtieth birthday of Motoo Kimura. Tokyo: Japan Scientific Societies Press. ISBN 978-0387155845.

Статті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. SNAC — 2010.
  2. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  3. http://www.nasonline.org/member-directory/members/20002224.html
  4. Sridhar, Hari; Ohta, Tomoko (22 листопада 2020). Revisiting Ohta 1973. Reflections on Papers Past (англ.).
  5. DeBakcsy, Dale (27 травня 2020). Breaking Neutral: The Population Genetics Of Tomoko Ohta. Women You Should Know®. Архів оригіналу за 28 лютого 2023. Процитовано 28 лютого 2023.
  6. McCandlish, David M.; Stoltzfus, Arlin; Dykhuizen, Daniel E. (2014). Modeling Evolution Using the Probability of Fixation: History and Implications. The Quarterly Review of Biology. 89 (3): 225—252. doi:10.1086/677571. ISSN 0033-5770. JSTOR 10.1086/677571. PMID 25195318. Процитовано 28 лютого 2023.
  7. Sato, Narumi. National Institute of Genetics: OHTA, Tomoko - Professor Emeritus. National Institute of Genetics. Процитовано 20 квітня 2016.
  8. Tomoko Ohta. American Academy of Arts & Sciences (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.
  9. Emperor to present two awards to Tanaka. The Japan Times. 31 жовтня 2002. Архів оригіналу за 28 лютого 2023. Процитовано 28 лютого 2023.
  10. Jones, Colin P.A. (9 листопада 2016). So-called egalitarian Japan is still honor-bound. Special To The Japan Times.
  11. Slatkin, Montgomery (2008). Linkage disequilibrium — understanding the evolutionary past and mapping the medical future. Nature Reviews. Genetics. 9 (6): 477—485. doi:10.1038/nrg2361. ISSN 1471-0056. PMC 5124487. PMID 18427557.