П'єр-Луї Женґене

П'єр-Луї Женґене
ПрізвиськоLe bon Ginguené Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився25 квітня 1748(1748-04-25)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ренн[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 листопада 1816(1816-11-16)[4][1][…] (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
колишній XI округ Парижаd, Париж[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПер-Лашез Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, журналіст, дипломат, поет, історик, драматург, літературний критик, літератор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materÉmile Zola school in Rennesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusLa Décade philosophiqued Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоІнститут Франції, Les Neuf Sœursd, Академія надписів та красного письменства (1816)[5], Туринська академія наук[3], масонство і Академія делла Круска Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: П'єр-Луї Женґене у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

П'єр-Луї Женґене (фр. Pierre-Louis Ginguené; 25 квітня 1748, Ренн — 16 листопада 1816, Париж) — французький поет і критик.

Популярність йому принесла поема La Confession de Zulmé. Як музичний критик, Женґене стояв на боці глюкістів. Писав у журналі «La feuille villageoise», який поставив собі за мету поширення в народі правильних понять про принципи і прагнення французької революції. Під час терору Женґене був арештований, але термідоріанський переворот повернув йому свободу.

Женґене був також масоном[6], і входив до масонської ложі «Дев'ять Сестер»[7].

Бувши обраним членом виконавчої комісії з народної освіти, багато попрацював над перетворенням народних шкіл. Читав у Парижі курс італійської літератури.

Праці Женґене

[ред. | ред. код]

Його найважливішою працею вважається: «Літературна історія Італії» (Histoire littéraire d'Italie, Париж, 1811—1824), складена здебільшого з твору Тирабоскі «Історія італійської літератури» (Storia della letteratura italiana). Останні два томи цього твору частково написані італійським письменником Франческо Сальфі.

Женґене написав

[ред. | ред. код]
  • «La satire des satires» (1778);
  • «Léopold» (поема, 1787);
  • «Eloge de Louis XI» (1788);
  • «De l'autorité de Rabelais dans la révolution présente» (1791);
  • «Notice sur la vie et les ouvrages de Piccini» (1802);
  • «Fables nouvelles» (1810)

Видав

[ред. | ред. код]
  • «Oeuvres de Chamfort» (1795)
  • «Lebrun» (1811).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б GeneaStar
  3. а б в г www.accademiadellescienze.it
  4. SNAC — 2010.
  5. https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  6. Daniel Ligou, ed. Dictionnaire de la franc-maçonnerie (Paris: Presses Universitaires de France, 1987)
  7. Louis Amiable, Une loge maçonnique d'avant 1789, la loge des Neuf Sœurs (Les Editions Maçonnique de France, Paris 1989)

Література

[ред. | ред. код]