П'єтро Паоліні | ||||
---|---|---|---|---|
італ. Pietro Paolini | ||||
При народженні | італ. Pietro Paolini | |||
Народження | 3 червня 1603 Лукка | |||
Смерть | 12 квітня 1681 (77 років) | |||
Лукка | ||||
Національність | італієць | |||
Країна | Тосканське герцогство | |||
Жанр | релігійний живопис, портрет, натюрморт, алегорія | |||
Навчання | у Анжело Карозеллі і стажування в Римі | |||
Вчитель | Angelo Carosellid | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | бароко і караваджизм | |||
Роки творчості | близько 1619—1680 р. | |||
Твори | Concert of Musicians and Singersd і Bacchic Concertd | |||
Роботи в колекції | Оклендська галерея мистецтвd, Музей Ґетті, Національна галерея старовинного мистецтва, Далласький музей мистецтв, Художній музей Волтерс, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Ермітаж, Musée Feschd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Ашмолеан музей і Мистецька галерея Йоркаd | |||
| ||||
П'єтро Паоліні у Вікісховищі | ||||
П'єтро Паоліні (італ. Pietro Paolini 3 червня, 1603, Лукка — 12 квітня, 1681, Лукка) — італійський художник доби бароко XVII століття.
Батько — Томмазо Паоліні, мати майбутнього жудожника — Джинерва Рафаеллі. Родина мешкала в місті Лукка.
1619 року батько відіслав сина у Рим, де той влаштувався у майстерню Анжело Карозеллі (1585—1653)[2]. Художнє життя Риму і різноманітні пам'ятки мистецтва, зосереджені в папській столиці, мали на молодого художника неабиякий вплив. Про це свідчать і різноманітність сюжетів, до котрих він звертався як у римський період, так і надалі (побутові «Ворожка», «Вакхічний концерт», «Музи́ка з волинкою», алегорична картина «П'ять почуттів», низка вівтарних образів, натюрморти, портрети). Тогочасний художній Рим та художники, що працювали в ньому, розділились на два табори — тих, хто працював в стилістиці ідеалістичного академізму, підтриманого папським двором і академією св. Луки та тих, хто підтримував стилістику караваджизму. До останніх відносили неглибокого у сюжетах Бартоломео Манфреді та послідовників Караваджо різного щаблю обдарування (Ніколо Реньєрі, Доменіко Фетті, Гендрік Тербрюгген, Джованні Серодіне). До останніх приєднався і П'єтро Паоліні.
У період 1629–1631 рр. П'єтро Паоліні перебрався у Венецію, де вивчав твори місцевих попередників. Найбільше Паоліні зацікавили твори Паоло Веронезе, хоча епігоном уславленого венеційця (як Джованні Баттіста Зелотті) П'єтро Паоліні не став. 1631 року померла його мати (батько помер ще 1629 року) і художник був примушений повернутись до міста Лукка.
Художник отримав спадок батьків і відкрив у місті Лукка власну майстерню. 1652 року він став зановником художньої школи реалістичного спрямування в місті. Школа надала можливість отримати художню освіту, не відбуваючи на навчання у Болонью, Рим чи Флоренцію.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: П'єтро Паоліні