Пабло Ромеро

Пабло Ромеро
Пабло Ромеро (1983, третій справа у верхньому ряду)
Пабло Ромеро (1983, третій справа у верхньому ряду)
Загальна інформація
ГромадянствоКуба Куба
Народження15 січня 1961(1961-01-15) (63 роки)
Вагова категоріянапівважка
Спортивні медалі
Бокс
Представник Куба Куба
Чемпіонати світу
Золото Мюнхен 1982 до 81 кг
Золото Ріно 1986 до 81 кг
Срібло Москва 1989 до 81 кг
Панамериканські ігри
Золото Каракас 1983 до 81 кг
Золото Індіанаполіс 1987 до 81 кг
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ромеро.

Пабло Ромеро Ернандес (ісп. Pablo Romero Hernandez; 15 січня 1961) — кубинський боксер, дворазовий чемпіон світу і Панамериканських ігор.

Аматорська кар'єра

[ред. | ред. код]

На чемпіонаті світу 1982 став чемпіоном.

  • У чвертьфіналі переміг Денні Ліндстрема (Канада) — 5-0
  • У півфіналі переміг Володимира Шина (СРСР) — 4-1
  • У фіналі переміг Павела Скшеч (Польща) — 5-0

1983 року здобув дві перемоги, у тому числі у фіналі над Евандером Холіфілдом (США) — 4-1, і став чемпіоном Панамериканських ігор.

Через бойкот Олімпійських ігор 1984 представниками з соціалістичних країн пропустив Олімпіаду і, здобувши три перемоги, завоював золоту медаль на альтернативних змаганнях Дружба-84.

На чемпіонаті світу 1986 став чемпіоном вдруге.

  • В 1/8 фіналу переміг Рене Суетовіуса (НДР) — 3-2
  • У чвертьфіналі переміг Джона Беклса (Англія) — 5-0
  • У півфіналі переміг Даміра Шкаро (Югославія) — 4-1
  • У фіналі переміг Лорена Росс (США) — 4-1

На Панамериканських іграх 1987 здобув три перемоги, у тому числі дострокову у півфіналі над майбутнім чемпіоном Олімпійських ігор 1988 Ендрю Мейнардом (США), і став чемпіоном вдруге.

Через бойкот Олімпійських ігор 1988 представниками КНДР і підтримавших їх Куби, Ефіопії, Албанії і Сейшелів пропустив і другу можливу Олімпіаду.

На чемпіонаті світу 1989 завоював срібну медаль.

  • В 1/8 фіналу переміг Йона Петерссена (Швеція) — AB 1
  • У чвертьфіналі переміг Мелдона Орра (Австралія) — RSC 3
  • У півфіналі переміг Шандора Хранека (Угорщина) — AB 1
  • У фіналі програв Генрі Маске (НДР) — 11-18

Посилання

[ред. | ред. код]