Палата

Пала́та (грец. παλάτιον від лат. palatium)[1] може означати:

  • Палати — (застаріле) «великий, багатий будинок із численними кімнатами; палац».[2]
  • Палата — (застаріле) «Велика, багато оздоблена кімната. // Велике приміщення, призначене для спеціальних цілей (видовищ, зібрань, збереження творів мистецтва і т. ін.). // також іронічне: Кімната або житло»[2]
  • Оружейна палата — «сховище зброї та предметів князівського й царського побуту в Московському кремлі, з початку XIX століття перетворене на музей декоративного й прикладного мистецтва».[2]
  • Палата — окрема кімната для хворих у лікарні, лікувальному закладі.[2]
  • Палата — «назва вищої законодавчої установи, яка входить до складу Верховної Ради СРСР. Верховна Рада в СРСР складається з двох палат: Ради Союзу і Ради Національностей (Конст. СРСР, 1963, 10)».[2][3]
  • Палата — «у країнах з парламентарною формою правління — назва парламенту в цілому або кожної з його частин. Народна палата Німецької Демократичної Республіки; Палата лордів».[2]
  • Палата — назва деяких державних установ, які відають чим-небудь. (Починаючи з 1946 року Всесоюзна торговельна палата провела більше 150 виставок в багатьох країнах Європи, Азії, Америки і Африки (Рад. Укр., 29.І 1961, 4); Казенна палата; Судова палата; Палата мір і ваги; Книжкова палата).[2]

Фільми:

  • «Палата» — радянський художній фільм-драма 1964 року.

Топоніми:

В переносному значенні в прислів'ях:

  • «Розуму (ума) палата — дуже розумний. Розуму палата, та ключ від неї загублений».[2]

Деталізація джерел

[ред. | ред. код]
  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. а б в г д е ж и Палата // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 2-ге вид. — 1728 с.

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]