Пансо Вольдемар | ||||
---|---|---|---|---|
ест. Voldemar Panso | ||||
Народився | 30 листопада 1920 Томськ, Російська СФРР | |||
Помер | 27 грудня 1977 (57 років) Таллінн, Естонська РСР, СРСР | |||
Поховання | Метсакальмісту | |||
Громадянство | Естонія | |||
Діяльність | актор, театральний режисер, сценарист | |||
Alma mater | Російський університет театрального мистецтва | |||
IMDb | nm0659753 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Пансо Вольдемар у Вікісховищі | ||||
Вольдемар Хансович Пансо (ест. Voldemar Panso; *30 листопада 1920, Томськ - †27 грудня 1977, Таллінн) — естонський актор і театральний режисер, педагог. Народний артист СРСР (1977).
В 1941 році закінчив Талліннське училище сценічної майстерності, а в 1955 році режисерський факультет ГІТІСа.
В 1941-1950, 1955—58, 1964—65 працював в Естонському театрі драми імені В. Кінгісеппа (Таллінн), а з 1970 року - головний режисер.
Ініціатор створення та головний режисер (1965-1970) Естонського молодіжного театру в Таллінні.
Для режисерського мистецтва Пансо характерні гострота сценічної форми, новаторські вирішення стилю та жанру спектаклю. Серед найкращих робіт: «Королю холодно» (1955), «Атлантичний океан» (1956), «Дикий капітан» (1964, 1966) Смуула, «Пан Пунтіла і його слуга Матті» Бертольта Брехта (1958), «Людина і бог» (1962, премія Радянської Естонії, 1965), «Людина і людина» (1972) Таммсааре, «Назад до Мафусаїла» Б. Шоу(1965), «Гамлет» У. Шекспіра (1966), «Людина і революція» (1970), «Будівельник Сольнес» Г. ібсена (1974), «Ричард III» В. Шекспіра (1975) та інші.
Грав роль Вожака в «Оптимістичній трагедії» Вс. Вишневського, Побєдоносікова в «Лазні» В. Маяковського та інших. Знімався в кіно.
З 1957 року викладав на акторському факультеті Талліннської консерваторії.
Автор книг «Праця і талант в творчості актора» (М., 1972), «Дивовижна людина» (М., 1972).
Помер 27 грудня 1977 року в Таллінні. Похований на Лісовому кладовищі там же.