Паоло Серрао

Паоло Серрао
Основна інформація
Дата народження11 квітня 1830(1830-04-11)[1][2]
Місце народженняФіладельфія, Провінція Вібо-Валентія, Калабрія, Італія[2]
Дата смерті17 березня 1907(1907-03-17)[1][2] (76 років)
Місце смертіНеаполь, Італія[3][2]
Громадянство Королівство Італія
Професіїкомпозитор, музичний педагог, диригент, піаніст, теоретик музики, директор, педагог
ВчителіSaverio Mercadanted
Відомі учніGiuseppe Martuccid, Alessandro Longod і Luigi Torchid
Інструментифортепіано
Жанриопера
CMNS: Файли у Вікісховищі

Паоло Серрао (італ. Paolo Serrao; 11 квітня 1830(18300411), Філадельфія — 17 березня 1907, Неаполь) — італійський композитор і музичний педагог.

Життя і творчість

[ред. | ред. код]

У дитинстві виявив себе як обдарований піаніст, у восьмирічному віці дебютував з оркестром в Катандзаро, виконавши фортеп'янний концерт Даніеля Штейбельта. У 1839 році за поданням провінційної влади отримав стипендію короля Фердинанда II для навчання в неаполітанській Консерваторії Сан-П'єтро Мажелла, де його наставником став піаніст Франческо Ланца. Потім він вивчав контрапункт під керівництвом Карло Конті, а згодом — композицію у Саверіо Меркаданте, який справив на нього вирішальний вплив. Завдяки Меркаданте театр, який тепер носить його ім'я, в 1850 році замовив Серрао його першу оперу (італ. L'impostore). Постановка цієї опери, однак, була заборонена поліцією, яка вважала молодого композитора учасником антиурядових заворушеннях 1848 р. Така ж доля спіткала і другу оперу Серрао, і тільки третя, «Перголезі», на лібрето Федеріко Кверча про життя композитора Джованні Баттіста Перголезі, побачила світ в 1857 році. Найбільший успіх чекав наступну сценічну роботу Серрао, оперу «Герцогиня Гіз» (італ. La Duchessa di Guisa; 1865), на лібрето Франческо Марії П'яве, поставлену в 1868 році в театрі Сан-Карло. У 1873–1878 рр. Серрао був директором цього театру. Крім опер він написав також Траурну симфонію і Реквієм пам'яті свого вчителя Меркаданте, ряд камерних творів, духовну музику.

З 1860 року викладав гармонію в Консерваторії Сан-П'єтро Мажелла, в 1863 році перейшов на катедру контрапункту і композиції, в 1878–1887 рр. був директором консерваторії. Педагогічна кар'єра Серрао була тривалою й успішною, до числа його учнів належать Умберто Джордано, Франческо Чілеа, Джузеппе Мартуччі, Руджеро Леонкавалло, Алессандро Лонго, Аттіліо Бруньолі, Вітторіо Монті, Франко Альфано та інші провідні італійські музиканти.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
  2. ↑ а б в г Archivio Storico Ricordi — 1808.
  3. ↑ Baker T., various authors Baker's Biographical Dictionary of Musicians