Парадокс продуктивності (англ. productivity paradox) - продуктивність працівника зменшується, попри поліпшення в технологіях.
Цей парадокс набув популярності завдяки широко цитованій статті[1] Еріка Брінолфссона[en], який помітив очевидну суперечність між приголомшливим збільшенням комп'ютерних потужностей і відносно повільним зростанням продуктивності на рівні економіки загалом, окремих підприємств та численних застосувань. Часом його називають Комп'ютерним парадоксом Солоу, маючи на увазі слова Роберта Солоу, які він сказав 1987 року: «Ви можете побачити еру комп'ютерів усюди, крім статистики з продуктивності»[2]. Парадокс отримав формулювання, як «Невідповідність між кількістю інвестицій в інформаційні технології та віддачею на національному рівні»[3].
Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
Раніше поширеною була думка, що автоматизація діловодства збільшує продуктивність праці (або загальна факторна продуктивність). Однак, судячи з усього growth accounts[en] не підтвердив цю думку. Від початку 1970-х до початку 1990-х зростання значно уповільнилось, тоді як автоматизація стала повсюдною. (Other variables in countries' economies were changing simultaneously; growth accounting[en] separates out the improvement in production output using the same capital and labour resources as input by calculating growth in total factor productivity, AKA the «Solow residual[en]».)
Парадокс продуктивності привернув до себе багато уваги, бо, судячи з усього, технологія не може вже збільшувати продуктивність тією мірою, як це було до початку 1970-х. Деякі економісти, як наприклад Роберт Дж. Гордон[en], тепер стверджують, що технологія загалом в своїй здатності збільшувати економічний ріст підкоряється закону спадної віддачі.[4][5]