Партія пенсіонерів України

Партія пенсіонерів України
Заснована / зареєстрована 11 листопада 1999
Штаб-квартира Одеса


Очільник партії Кукуріка Микола Миколайович
Кольори
Кількість членів 300 тис.[1]


Вебсторінка http://ppukr.org/
Політика України
Політичні партії
Вибори

Партія пенсіонерів України — політична партія в Україні, зареєстрована в листопаді 1999 року.[2]

Лідером ППУ є Кукуріка Микола Миколайович.

Історія

[ред. | ред. код]

Партія пенсіонерів України зареєстрована Міністерством юстиції в листопаді 1999 р.[3]

У 1998-2000 роках її очолював Іван Куньов.

На парламентські вибори 2002 р. Партія пенсіонерів України мала намір йти у складі виборчого блоку «Веселка», проте ЦВК скасував реєстрацію кандидатів від блоку.[4]

На вибори 2006 р. ППУ пішла самостійно, набравши 0,2% голосів виборців. У Верховну Раду партія не потрапила.[5] За підсумками депутатами місцевих рад від Партії пенсіонерів обрано 505 представників.

У позачергових парламентських виборах 2007 р. Партія пенсіонерів України брала участь у складі «Блоку партії пенсіонерів України».[6]

Перша п'ятірка списку «Блоку партії пенсіонерів України» на парламентських виборах 2007:[7]

  • Фелікс Петросян, заступник голови Одеської обласної ради;
  • Володимир Хмельницький, директор ВАТ «Укрюжавтотехсервіс»;
  • Сергій Усольцев, директор компанії «Будівельні інвестиції»;
  • Людмила Герасимова, президент Благодійного фонду імені Л. Герасимової;
  • Тетяна Нагорна, голова Київської обласної організації Партії пенсіонерів України.

За підсумками виборчої кампанії блок отримав 0,14% голосів виборців.[8]

26 травня 2010 р. помер тодішній голова Партії Петросян Фелікс Едуардович. 7 серпня 2010 р. на Х з’їзді Партії Пенсіонерів України головою обрано Петросяна Амрама Давидовича.[9]

У виборах до місцевих рад 2010 р. 39 представників ППУ стали депутатами місцевих рад різних рівнів.

На парламентських виборах 2012 р. партія набрала 0.56%.

21 грудня 2013 р. в Одесі відбувся ХІІ з’їзд Партії, на якому головою обрано Кукуріку Миколу Миколайовича. До цього він очолював Харківську міську організацію.[1]

25 травня 2014 р. Київська міська організація Партії взяла участь у дострокових виборах до Київської міської ради.[10][11]

У вересні 2018 року Партія пенсіонерів України долучилась до блоку «За простих людей».[12]

Структура

[ред. | ред. код]

У 2002 році до складу ППУ входять: обласних організацій — 27, міських організацій обласних центрів — 25, міських організацій обласного підпорядкування — 128, районних організацій — 425, селищних комірок — 445, первинних осередків — 3293. Всього на території України та АР Крим — 4343 організацій.[11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Про партію. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 7 червня 2017.
  2. ↑ Партія пенсіонерів України, база даних ACD
  3. ↑ Реєстр політичних партій. minjust.gov.ua (рос.). Процитовано 26 листопада 2018.
  4. ↑ Про скасування постанови Центральної виборчої комісії від 5 лютого 2002 року N 241 "Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від виборчого блоку політичних партій "Райдуга" по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року". Законодавство України (укр.). Процитовано 26 листопада 2018.
  5. ↑ Політичний календар 03 2002. polityka.in.ua. Процитовано 26 листопада 2018.
  6. ↑ Протокол ЦВК про результати виборів народних депутатів 2007 (PDF).
  7. ↑ Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку виборчого блоку політичних партії: "Блок партії пенсіонерів України" Партії Пенсіонерів України та Партії Захисту Пенсіонерів України, на позачергових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007 року. Законодавство України (укр.). Процитовано 26 листопада 2018.
  8. ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Відомості про підрахунок голосів виборців в межах України. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
  9. ↑ Партію Пенсіонерів України замість Фелікса Петросяна очолив Амрам Петросян. minjust.gov.ua (рос.). Процитовано 26 листопада 2018.
  10. ↑ Перемога "Національної Демократичної партії України" | НДПУ | Національна Демократична партія України. НДПУ | Національна Демократична партія України (укр.). 23 травня 2014. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 26 листопада 2018.
  11. ↑ а б ППУ, Прес служба. Партія пенсіонерів України (ППУ). Партія Пенсіонерів України (укр.). Архів оригіналу за 12 грудня 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
  12. ↑ ПАРТІЯ ПЕНСІОНЕРІВ УКРАЇНИ ПРИЄДНАЛАСЯ ДО БЛОКУ СДП, СПУ ТА ПРОФСПІЛОК І ВИСУВАТИМЕ КАПЛІНА В ПРЕЗИДЕНТИ. www.sdpkaplin.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]


Політичні партії і рухи Це незавершена стаття про політичну партію України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.