Пауль Штреле
| Пауль Штреле | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 20 травня 1893[1] Шорндорф[1] | ||||||||||
| Помер | 8 травня 1985[1] (91 рік) Шорндорф, Ремс-Мур, Штутгарт, Баден-Вюртемберг, ФРН | ||||||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||||||
| Діяльність | льотчик-винищувач, фотограф | ||||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | ||||||||||
| Військове звання | оберст | ||||||||||
| Діти | Paul Ernst Strähled | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
Пауль Штреле (нім. Paul Strähle; 20 травня 1893, Шорндорф — 8 травня 1985[2], Шорндорф) — німецький льотчик-ас і підприємець, піонер аерофотозйомки, лейтенант Вюртемберзької армії, оберст резерву люфтваффе.
1 жовтня 1913 року вступив у 4-й батальйон повітряних кораблів, але перед Першою світовою війною вийшов із його складу і зустрів війну в піхоті. В 1915 році Штреле зумів вступити до льотної школи, де отримав льотний сертифікат і був посланий 26 червня 1916 року в 4-й армійський льотний парк, а звідти 15 липня — в 213-й льотний дивізіон. 5 вересня 1916 року направлений в 7-й запасний льотний дивізіон для проходження підготовки на пілота винищувача і після її завершення 27 жовтня отримав призначення у 18-ту винищувальну ескадрилью. 1 січня 1918 року очолив щойно сформовану 57-му винищувальну ескадрилью, якою керував до кінця війни. Після останньої (15-ї) повітряної перемоги 27 вересня був поранений у бою, але повернувся до своєї ескадрильї за кілька днів.
Після закінчення Першої світової війни вивчав інженерну справу у Вищому технічному училищі Штутгарта і в 1919 році придбав 3 демілітаризовані літаки Halberstadt CL.IV, проте за умовами Версальського договору вони були конфісковані 1920 року. Через рік Штреле зміг викупити їх в Репараційної комісії за ціну, що вдесятеро перевищувала початкову, і став першим приватним підприємцем, який звернувся за ліцензією на поштові та пасажирські рейси. З того часу він регулярно літав між Штутгартом і Констанцем, а з 1922 року — з Беблінгена в Нюрнберг[3]. В 1923 році йому довелося припинити роботу своїх авіакомпаній через фінансові труднощі, оскільки держава субсидувала лише Deutsche Aero Lloyd та Junkers Luftverkehr. З 1921 по 1923 рік, згідно з бортовими журналами, повітряний транспорт Штреле перевіз 825 пасажирів і 5235 кг пошти з відривом 119 712 км[4].
Потім Штреле спеціалізувався на спортивних польотах зі стрибками з парашутом та аерофотозйомкою. Незважаючи на те, що через місце розташування він в основному фотографував пейзажі та Вюртемберга, він також робив фотографії в інших регіонах, таких як Берлін, Бреслау, Дрезден і Гамбург. Між 1919 і 1938 роками, коли Штреле довелося припинити цю діяльність, він зробив понад 42 000 перспективних знімків з висоти пташиного польоту, багато з яких використовувалися як моделі для листівок або книжкових ілюстрацій[5].
Штреле був членом НСДАП та НСФК. Будучи офіцером люфтваффе, він, зокрема, брав участь у повітряній розвідці під час Другої світової війни, дислокувався на Східному фронті. Експонований матеріал проявлявся у вантажівках, які були перетворені для цієї мети на мобільні фотолабораторії відповідно до планів Штреле. Збереглася також приватна кіноплівка Штреле про перебіг війни у Радянському Союзі.
Після процесу денацифікації, який тривав кілька років у трибуналі Шорндорфа, Штреле було визнано «денацифікованим» у 1950 році. В апеляційному процесі його перевели із групи III («незначно винний») до групи IV («пособник»)[6]. Після того, як у середині 1950-х років союзники схвалили німецький повітряний рух, Штреле відновив свою діяльність з аерофотозйомки і до кінця десятиліття зробив ще 9000 аерофотознімків, які досі зберігаються в сімейних архівах[4].
Син — підприємець та автогонщик Пауль-Ернст Штреле.
- Залізний хрест
- 2-го класу
- 1-го класу (17 березня 1917)
- Нагрудний знак військового пілота (Пруссія)
- Почесний кубок для переможця у повітряному бою
- Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест (24 травня 1917)
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (9 серпня 1917)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Пам'ятний знак пілота (Пруссія)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Нагрудний знак спостерігача
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», офіцерський хрест (1969)
- Плакета повітряного спорту (1972)
- Paul Strähle: Süddeutschland von oben. Erste [und einzige] Folge: Württemberg und Hohenzollern. Einhundert Aufnahmen aus dem Flugzeug. Einführung und Erläuterungen von Dr. Carl Uhlig, Tübingen, Alexander Fischer Verlag 1925.
- Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914-1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). - М.: Эксмо, 2006. - 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1012724379 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Heinz H. Poker, Bernhard Rolf: Chronik der Stadt Stuttgart, 1984–1987. Klett-Cotta, Stuttgart, 1991, ISBN 978-3-608-91345-3, S. 164, 165.
- ↑ Reinhard Knoblich. Passagierflugverkehr. Процитовано 26 жовтня 2009.
- ↑ а б Heinz Pfizenmayer: Paul Strähle, ein schwäbischer Luftbildpionier. In: Der Landkreis Ludwigsburg in alten Luftaufnahmen. Städte und Gemeinden in den 20er und 30er Jahren. Eigenverlag, Ludwigsburg, ISBN 3-925733-01-9, S. 17-21.
- ↑ Zahlreiche Aufnahmen sind beispielsweise in Deutsches Land in 111 Flugaufnahmen, Karl Robert Langewiesche, Königstein im Taunus 1933, abgebildet sowie in Der Schwäbische Albverein und seine Wandergebiete 1888–1938. Seinen Mitgliedern aus Anlaß des 50jährigen Bestehens gewidmet vom Schwäbischen Albverein, Alemannen-Verlag, Tübingen-Stuttgart 1938.
- ↑ Vgl. Spruchkammer 50 – Schorndorf: Verfahrensakten / 1946-1950 (mit Vor- und Nachakten), Staatsarchiv Ludwigsburg, EL 902/25 Bü 7977.