Пер-Ноель

Пер-Ноель
Медіафайли у Вікісховищі

Пер-Ноель (фр. Père Noël; Батько-Різдво, Різдвяний Дід^[1])^[2] — різдвяний фольклорний персонаж у Франції та інших франкомовних країнах, що роздає подарунки дітям у ніч на Різдво^[1][3].

Походження зимових фольклорних персонажів

Походження зимових фольклорних персонажів губиться у глибині століть. З давніми язичницькими культами поєднувалися як давньоримський культ предків, так і християнство, що прийшло йому на зміну, підвело під стародавні свята базу зі Старого або Нового Завіту. Одним із таких культів став культ святого Миколи, день пам'яті якого відзначається 6 грудня — згодом його образ трансформувався у німецько-голландського Сінтерклааса (нід. Sinterklaas), а потім у Санта-Клауса^[4].

Ймовірно, тоді ж попередник сучасного Пер-Ноеля вперше з'явився на сучасній території Франції — у прикордонній Лотарингії, де він за легендою приходив до добрих слухняних дітей і дарував їм подарунки. Іноді він був у супроводі свого антагоніста Пер-Фуетара, озброєного різками, для покарання поганих, неслухняних дітей^[5].

До повсюдної популяризації Пер-Ноеля у різних регіонах Франції існували свої різдвяні персонажі. Так, на сході, зокрема, в Савойї, був відомий Пер-Шаланд (фр. Père Chalande); в Нормандії — Барбасьоне (фр. Barbassionné), в Бургундії — Пер-Жанв'є (фр. Père Janvier). У Франш-Конте дарителькою різдвяних подарунків вважалася добра фея — тітонька Арі^[6][7][8].

Поява Пер-Ноеля

Французька різдвяна листівка, близько 1900

Пер-Ноель: упаковка французького різдвяного пряника, близько 1900

- Це ви, Пер-Ноель?
— Так, привітайте від мене Вільгельма цим поліном^{[к 1]}.
Патріотична листівка, випущена до Різдва 1914 року

Відповідно до Історичної бази французької лексики (фр. Base historique du vocabulaire français), в збережених письмових текстах ім'я Пер-Ноеля вперше згадується в «Комічному журналі для серйозних людей» (фр. La Revue comique à l'usage des gens sérieux) від 23 грудня 1848 року^[9]:

 — Хто там?
 — Старий Пер-Ноель 1848 року.
 — Ошуканець!
 — Жодного обману. Я справді Пер-Ноель, який зайшов до вас у гості. Відкривайте, я вмираю від холоду.
 — Тоді заходьте. Але чесно кажучи, я на вас не чекав. Чому ви як завжди не впали через трубу?

— La Revue comique à l'usage des gens sérieux^[10]

Далі йде тривалий гумористичний діалог, переважно на теми політичних реалій середини XIX століття. Закінчувалося це оповідання так:

— Щасливого шляху, Пер-Ноель, і до наступного року, якщо ми будемо ще на цьому світі.

— La Revue comique à l'usage des gens sérieux^[10]

Через кілька років після появи в сатиричному журналі ім'я Пер-Ноеля повертається. Наступного разу воно фігурує у письменниці Жорж Санд — у її багатотомному творі «Історія мого життя» (фр. Histoire de ma vie), що вийшов у 1855 році:

Я не забула своєї абсолютної віри в те, що пічною трубою спускається маленький Пер-Ноель — добрий білобородий дідок. Він повинен прийти опівночі і покласти в мій черевичок подарунок, який я знайду після пробудження.

— Жорж Санд. Історія мого життя^[11]

Пер-Ноель після Другої світової війни

Після Другої світової війни до Франції з Нового Світу разом з планом Маршалла і кока-колою прибув сучасний Пер-Ноель, скалькований з американського Санта-Клауса: бадьорий білобородий старий, одягнений у червоно-білий кожушок, таку ж шапку, чорні чоботи та підпоясаний чорним ременем. Він змінив уявлення, що існували до цього, про різдвяного діда, а також почав жваво використовуватися в торгівлі і рекламі^[12].

Пер-Ноель у Ле-Живре , Франція, 2015

Це не сподобалося ортодоксально налаштованим священнослужителям католицької церкви: вони вважали Пер-Ноеля язичницьким персонажем і в міру сил боролися проти нього. Так, напередодні Різдва 1951 року, 24 грудня, 34-річний священик з Діжона на ім'я Жак Нурісса прикріпив до ґрат церковної огорожі міського кафедрального собору опудало, що нагадувало Пер-Ноеля, і на очах кількох сотень парафіяльних дітей спалив його^[13][14]. Діжонська церква назвала Пер-Ноеля «узурпатором та єретиком» і написала з цього приводу: «Це був не атракціон, а символічний жест. […] Брехня не може пробудити релігійне почуття в дитині і не є жодною мірою засобом виховання. Для нас, християн, свято Різдва має залишатися святом народження Спасителя». Єпископат підтримав діжонську ініціативу і випустив заяву, в якій зокрема говорилося: «Пер-Ноель і ялина допускаються до публічної школи, тоді як вони є спадщиною язичницьких обрядів, пов'язаних із культом Природи, які не мають жодного відношення до християнства. У той же час, в ім'я надмірної світськості ті самі школи скрупульозно забороняють використання ясел». Однак світський муніципалітет Діжона не погодився з діями клерикалів: він розмістив фігуру Пер-Ноеля на даху будівлі мерії^[14][15].

Незважаючи на протидію церкви, фігура Пер-Ноеля ставала дедалі популярнішою у Франції.

Пошта Пер-Ноеля

У Франції

У 1962 році міністр пошти та телекомунікацій Франції Жак Маретт^[fr] створив у головному офісі Пошти Франції в Парижі секретаріат Пер-Ноеля, відповідальний за те, щоб відповідати на листи, що вирушали дітьми Пер-Ноелю. Першим «секретарем Пер-Ноеля» стала педіатр та психоаналітик Франсуаза Дольто — сестра міністра Маретта^[16]. У 1967 році за підтримки державного секретаря за бюджетом і одночасно мера Лібурна Робера Булена^[fr] , секретаріат Пер-Ноеля був переведений до поштового відділення цього міста — єдине, уповноважене розкривати пошту, адресовану Пер-Ноелю^[17]. На роботу цього підрозділу пошти Франції чекав все більший успіх. До 2007 року потік кореспонденції на ім'я Пер-Ноеля щорічно зростав — того року надійшло 1,6 мільйонів повідомлень із 130 країн, серед яких 1,43 мільйона паперових листів та 181 200 повідомлень електронною поштою через спеціально створений Поштою Франції на своєму сайті портал: www.laposte.fr/pere-noel. У секретаріаті працювали 30 осіб, яких до Різдва, що наближається, наймали за особливим 8-тижневим контрактом^[18]. З того часу потік кореспонденції, що надходить, стабілізувався^[19]. У 2012 році на ім'я Пер-Ноеля надійшли 1 700 000 листів та 200 000 електронних повідомлень із більш ніж 120 країн. Кожна дитина може придумати будь-яку адресу і надіслати листа — головне, щоб адресатом був вказаний Пер-Ноель — і його буде доставлено до Лібурну та опрацьовано. У 2014 році історія поштової служби Пер-Ноеля була описана в науковій книзі, написаній Валері-Інес де ля Вілль та Антуаном Жорже^[20].

У Квебеці

Пер Ноель на Різдвяному параді. Монреаль, Квебек, Канада, 2015

У канадській франкомовній провінції Квебек є своя пошта Пер-Ноеля. У неї є навіть особливий поштовий індекс: H0H 0H0, що нагадує сміх американського Санта-Клауса (англійською мовою): «Ho-ho-ho!» Ця служба була утворена в 1974 році при Монреальському відділенні Пошти Канади. Саме в цей рік поштові службовці вирішили відповідати на листи, адресовані Пер-Ноелю (що до цього вважалися такими, що не підлягали доставці), щоб не розчаровувати їхніх відправників — переважно дітей. Однак кількість таких листів з року в рік зростала, тому службовцям ставало складно відповідати на них у порядку особистої ініціативи, і в 1983 році було запущено офіційну програму обробки подібної кореспонденції. Щороку на адресу канадського Пер-Ноеля надходить близько одного мільйона листів, і кожен із відправників має отримати відповідь^[21].

Див. також

• Різдво в Франції
• Новий рік у Франції

Коментарі

1. Гра слів: «поліно» може означати як шматок дерева, і різдвяний торт

Примітки

1. Père Noël // Франция. Лингвострановедческий словарь / Под редакцией доктора филологических наук, профессора Л. Г. Ведениной. — Москва : Интердиалект +, АМТ, 1997. — P. 739. — 5100 прим. — ISBN 5-89520-003-6.
2. Мороз // Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2 томах. — М., 1987. — Т. 2. — С. 176.
3. Noël. Expressions (фр.). Dictionnaire de français Larousse. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.
4. Michel Bavaud. Dieu, ce beau mirage: Confessions d'un ancien croyant. — Éditions de l'Aire, 2015. Архівовано з джерела 28 березня 2016
5. Axelle Choffat (24 грудня 2015). Père Noël : découvrez son histoire pleine de rebondissements ! (фр.). Linternaute. Архів оригіналу за 27 грудня 2015. Процитовано 27 грудня 2015.
6. Lepagnol, 1979.
7. Qui sont les principaux personnages de Noël ?. Mon Grand-Est (фр.).
8. Gautier Demouveaux (2018). Saint Nicolas, Befana, tante Airie... ils étaient là avant le Père Noël. L'Edition du Soir (фр.).
9. Noël. Base historique du vocabulaire français (фр.). Centre national de ressources textuelles et lexicales. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.
10. Noël : [арх. 5 січня 2016] : [фр.] // La Revue comique à l'usage des gens sérieux : журнал. — Paris : Dumineray, libraire-éditeur, novembre 1848—avril 1849. — С. 100—101.
11. George Sand. Архівована копія. — Vol. Tome 4. — P. 80—82. Архівовано з джерела 20 лютого 2016
12. Jean-Pierre Guéno (23 грудня 2009). Le procès du Père Noël (фр.). Le Nouvel Observateur. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 27 грудня 2015.
13. Azar Khalatbari (23 грудня 2014). Le Père Noël, les origines historiques d'un célèbre inconnu (фр.). Sciences et avenirt. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.
14. Chloé Woitier (23 грудня 2013). De Saint-Nicolas à Santa-Claus, la riche histoire du Père Noël (фр.). Le Figaro. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.
15. Jacques Berlioz. On a brûlé le Père Noël ! // L'Histoire : журнал. — 2001. — N^o 260 (12). — P. 28. Архівовано з джерела 5 січня 2016.
16. Jean-Pierre Guéno. Cher Père Noël. — Télémaque, 2012. — P. 166.
17. Olivier Chaumelle et Françoise Camar, " Les 50 ans du secrétariat du Père Noël ", documentaire sur France Culture, 4 décembre 2012.
18. AP (29 листопада 2008). Le secrétariat du Père Noël a repris son service (фр.). Le Figaro. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 27 грудня 2015.
19. Pierre Sauvey (8 листопада 2012). Le Père Noël de Libourne n'a que 50 ans (фр.). La Dépêche. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 27 грудня 2015.
20. Архивированная копия. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 27 грудня 2015. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=unfit (довідка)Архивированная копия. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 27 грудня 2015. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=unfit (довідка)
21. Comment puis-je envoyer une lettre au père Noël? (фр.). Postes Canada. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 27 грудня 2015.

Література

• Catherine Lepagnol. Biographies du Père Noël. — Paris : Hachette, 1979. — 212 p.