Первухін Костянтин Костянтинович

Первухін Костянтин Костянтинович
Народження21 травня (2 червня) 1863
Харків, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть26 січня (8 лютого) 1915 (51 рік)
 Москва, Російська імперія
ПохованняНове Донське кладовище
Країна Російська імперія
Жанрпейзажний живопис
Діяльністьхудожник

CMNS: Первухін Костянтин Костянтинович у Вікісховищі

Костянти́н Костянти́нович Перву́хін (21 травня (2 червня) 1863(18630602), Харків — 26 січня (8 лютого) 1915(19150208), Москва) — український пейзажний живописець імпресіоніст, ілюстратор, фотограф, член Товариства пересувних художніх виставок, один із засновників Союзу російських художників.

Біографія

[ред. | ред. код]
«Зимовий вечір», (1888), полотно, олія

Народився 21 травня (2 червня) 1863(18630602) року в Харкові, у родині повітового чиновника межової канцелярії Первухіна Костянтина Павловича. Брат письменника Михайла Первухіна (1870—1928). Початкову художню освіту здобув у реальному училищі в українського художника і педагога Дмитра Безперчого. Після закінчення реального училища з 1884 по 1885 навчався в харківській малювальній школі Марії Раєвської-Іванової.

1885 року переїхав до Санкт-Петербурга, брав приватні уроки в художника з Харківщини Іллі Рєпіна[1][2], з 1886 по 1887 рік вільний слухач Імператорської Академії мистецтв, майстерня ад'юнкт-професора Академії Павла Чистякова.

З 1887 експонент Товариства пересувних художніх виставок, 2 березня 1899 року прийнятий у члени Товариства. Картини «Осінь під кінець» (1887), «Зимовий вечір» (1888) були придбані в автора Павлом Третьяковим, і тепер виставляються у Третьяковській галереї у Москві.

1902 року переїжджає до Москви. З 1902 по 1912 викладач Імператорського Строганівського Центрального художньо-промислового училища.

З 1901 року експонент виставок «36 художників». У 1903 році Первухін разом з А. М. Васнецовим, С. В. Івановим, А. Ю. Архиповим, С. А. Виноградовим, О. С. Степановим та І. С. Остроуховим вийшов з Товариства пересувних художніх виставок, став одним із засновників Союзу російських художників.

Як ілюстратор співпрацював з журналами «Щорічник імператорських театрів», «Мальовничий огляд країн світу», «Світова ілюстрація», «Новина». Захоплювався фотографією, 27 жовтня 1910 року прийнятий у члени Російського Фотографічного товариства.

Помер 1915 року в Москві. Похований на Донському цвинтарі. Картина «Пам'ятник Коллеоні у Венеції» (полотно, олія, 1865) зберігається в Одеській державній картинній галереї[3][4].

Галерея

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Первухин К. К. Автобиография // Известия Московского литературно-художественного кружка : журнал. — М, 1915. — Вып. 10 (18 декабря). — С. 11—13. Архівовано з джерела 16 травня 2009.
  • Ноаковский С. В. Первухин - педагог // Известия Московского литературно-художественного кружка : журнал. — М, 1917. — Вып. 17/18 (18 декабря). — С. 13—15. Архівовано з джерела 16 травня 2009.
  • Васнецов А. М. Черемисские гусли. Кружок молодых художников — пейзажистов в Петербурге, рисовальные вечера у М. Н. Далькевича и И. Е. Репина // Известия Московского литературно-художественного кружка : журнал. — М, 1917. — Вып. 17/18 (18 декабря). — С. 15—17. Архівовано з джерела 16 травня 2009.
  • Астахов А. Ю. ПЕРВУХИН Константин Константинович // 1000 русских художников. Большая коллекция. — М : Белый город, 2008. — 1040 с. — 2500 прим. — ISBN 978-5-7793-1000-0. [Архівовано 2012-05-18 у WebCite]
  • Первухин Константин Константинович (1863-1915) - художник. РГАЛИ. Номер фонда: 826. Количество единиц хранения: 143. (рос.). Российский государственный архив литературы и искусства. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 12 січня 2012.
  • Константин Константинович Первухин в Энциклопедии живописи и графики «Art-каталог» (рос.). Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 19 січня 2012.
  • Похоронен на участке № 1b Новое Донское кладбище в Москве Архівовано серпень 22, 2017 на сайті Wayback Machine.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Художник Рєпін і журналіст Гіляровський листувалися українською. Їх єднала любов до України. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 4 червня 2022.
  2. Рєпін, Малевич і ще 5 українських художників, яких привласнила Росія. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 грудня 2022.
  3. Карпенко, О. М., ред. (1964). Каталог. Одеська державна картинна галерея. Київ: Мистецтво. с. 52.
  4. Odesa fine arts museum, collection history 1898 -1941 by Odesa Fine Arts Museum - Issuu. issuu.com (англ.). 17 липня 2022. Процитовано 21 травня 2024.