Перебивка — різновид монтажного кадру в кінематографі і на телебаченні, що містить об'єкти або деталі, які відсутні в попередньому і подальшому кадрах, при монтажі сцени, яка безперирвно переривається[1]. Перебивка поряд з елліпсисом, вставкою, монтажними переходами (наплив, затемнення, витіснення) і іншими прийомами монтажу використовується для скорочення природного ходу часу події. На телебаченні часто використовується для маскування склейок прямої мови героїв, щоб уникнути стрибка зображення[2].
В історії кінематографа перебивка з'явилася порівняно рано, принаймні в першій декаді ХХ століття. Так, російський кінознавець М. Б. Ямпільський вказує, що перебивка зустрічається в короткометражній стрічці Девіда Гріффіта «Багато років потому»[3].
В історії і теорії монтажу перебивка пов'язується з так званим «класичним монтажем» (classical Hollywood continuity system[en]), який обслуговує «розповідний (образотворчий) кінематограф»[4]. С. М. Ейзенштейн, застосувавши даний термін, прагнув показати, що для фільмів цього типу принципово створити «ілюзію реальності», переконати глядача в достовірності того, що відбувається на екрані. Звідси, «розповідний (образотворчий) кінематограф» залежить від сюжету, композиції, сценарію і тощо, та має структуру, близьку літературному твору[5]. Переважна більшість жанрових стрічок (мейнстрім) і відома частина незалежного кінематографу відноситься до цього типу. У той же час альтернативна система — «діалектичний (образний) монтаж»[6], як правило, не пов'язана з розробкою сюжету, розкриттям характеру героя, створенням єдиного екранного простору і часу, тому рідше вдаються до перебивка такі різні авангардні і експериментальні напрямки в історії кінематографа, як відеоарт та інші.