Петар Велімирович | |
---|---|
серб. Петар Велимировић | |
Народився | 16 січня 1848 Sikoled |
Помер | 23 грудня 1911 (63 роки) Белград, Королівство Сербія |
Країна | Королівство Сербія |
Діяльність | політик, державний діяч, педагог |
Alma mater | Федеральна вища технічна школа Цюриха |
Знання мов | сербська |
Посада | прем'єр-міністр Сербії |
Партія | Народна радикальна партія[1] |
Петар Велімирович (серб. Петар Велимировић) також відомий як Пера Велімирович (16 січня 1848 - 23 грудня 1911) — сербський політик, один із засновників Народної радикальної партії Сербії.
Петар Велімирович народився в селі Сіколі, що поблизу Неготина[2]. Закінчив інженерний факультет Політехнічного інституту (нині відомого як ETH Zurich) у Цюріху в 1876 році. Після арешту як послідовника Светозара Марковича за участь у соціалістичних подіях у Крагуєваці, перебрався до Угорщини[2]. Після придушення повстання Тимощини у 1883 році він емігрував до Болгарії, де недовго викладав у софійській гімназії[2]. Пізніше, через десять років, він повернувся до Сербії. Де він був призначений міністром громадських робіт у 1887 році, в уряді Йована Ристича, у цьому ж відомстві працював в урядах Джордже Сімича, Ніколи Пашича і Сави Груїча. Наприкінці 1902 року Велімирович сформував власний кабінет, який проіснував недовго (один місяць)[2].
У 1903 році Велімирович був головою сесії Народної Скупщини, на якій було прийнято рішення про обрання Петра I королем Сербії. Вдруге Велімирович очолював уряд з 7 липня 1908 року по 11 лютого 1909 року. Петар Велімирович помер у Белграді у віці 63 років.