Пландерфоніка

Пландерфоніка
Стилістичні походження	Електронна музика, хіп-хоп, семплоделія, художнє читання, суспільне мовлення, конкретна музика, музика до фільму
Походження	1980-ті, Канада
Типові інструменти	Семплер, магнітофон
Популярність	1970-ті й до сьогодні
Похідні жанри	Електро (музика), брейкбіт, джангл, драм-енд-бейс, тріп-хоп, грайм, біг-біт, треп

Пландерфоніка (англ. plunderphonics) — музичний жанр, в якому треки створюються шляхом семплування впізнаваних музичних творів. Термін ввів композитор Джон Освальд у 1985 році в його есе «Plunderphonics, or Audio Piracy as a Compositional Prerogative»,^[1] а згодом чітко визначений в анотації до його альбому Grayfolded. Пландерфоніка — це форма звукового колажу. Освальд описує її як референтну та самосвідому практику, яка ставить під сумнів поняття оригінальності та ідентичності.^[2]

Хоча поняття пландерфонік-музики широке, на практиці існує багато спільних тем, що використовуються в тому, що зазвичай називають пландерфонікою. Сюди входять важкі семпли освітніх фільмів 1950-х років, репортажі новин, радіопередачі або будь-що з підготовленими вокальними дикторами. Освальд рідко використовував ці матеріали у своїх роботах у цьому жанрі, виняток становить його реп-подібний трек 1975 року «Power».

Розвиток процесу — це коли креативні музиканти беруть оригінальний трек і накладають зверху новий матеріал і звуки, поки оригінальний фрагмент не буде замаскований, а потім видалений, хоча часто з використанням гам і бітів. Це студійна техніка, яку використовували такі гурти, як американський експериментальний гурт The Residents (який використовував треки The Beatles) та інші відомі виконавці, зокрема DJ Shadow, 808 State та The Avalanches.

Примітки

1. Oswald, John (1985). Plunderphonics, or Audio Piracy as a Compositional Prerogative. Процитовано 23 серпня 2024.
2. Reynolds, Simon (1995). JOHN OSWALD / GRAYFOLDED. The Wire.