Позаочеревинна тампонада таза (передочеревинна, заочеревинна тампонада таза[1]) — хірургічна операція, яка виконується постраждалим з переломом тазових кісток у яких зберігаються ознаки геморагічного шоку. Тампонада таза може бути корисною методикою, особливо якщо пацієнт перебуває у важкому стані, або якщо при супутніх ушкодженнях необхідна лапаротомія.[1] Передочеревинне тампонування таза застосовують як альтернативний метод зупинки тазової кровотечі, коли ангіоемболізація затримується або недоступна.[2]
Перелом кісток тазу с формуванням гематоми, може призводити до крововтрати в 3,0-5,0 л крові.[3] Важкі тазові травми пов'язані з підвищеною смертністю через високий ризик знекровлення з трьох джерел кровотечі: артеріальної, венозної та кісткової. Лікування повинно включати реанімацію, стабілізацію кісток тазу і контроль кровотечі за допомогою артеріоемболізації або хірургічного втручання.[4] Враховуючи, що ангіоемболізація рідко доступна за межами закладу охорони здоров'я III рівня, наступним найбільш вигідним прийомом зупинки кровотечі є заочеревинна тампонада через надлобковий розріз.[1]
Тазовий фіксатор (бандаж) видаляється в самий останній момент перед початком операції. Необхідно швидко підготувати весь живіт до операції. Виконується вертикальний надлобковий розріз 6–8 см, включаючи серединну фасцію. Очеревина залишається неушкодженою (ненавмисне її відкриття не є проблемою, але якщо це станеться, хірургі може використовувати це, щоб переконатися у відсутності пов'язаної внутрішньоочеревинної кровотечі). Передочеревинний простір, як правило, уже розсічено гематомою, що полегшує доступ. Сечовий міхур відводиться в одну сторону ретрактором. Гематому евакуюють, навколоміхуровий простір досліджують і розсікають пальцем уздовж увігнутості таза до крижово-клубового зчленування. Потім у розсічений таким чином простір проштовхують черевні серветки або великі тампони, укладаючи їх від глибини до поверхні, щоб тампонувати порожнину таза та зупинити кровотечу. Далі сечовий міхур відводиться в інший бік і виконується той самий маневр. Посередині розрізу розміщують останню компресійну серветку. Необхідна кількість серветок і тампонів залежить від їх розміру. Мета полягає в тому, щоб ввести стільки, скільки необхідно для зупинки кровотечі, не провокуючи ішемії. Через потенційний ризик супутнього пошкодження уретри, якщо не доведено протилежне, трансуретральна катетеризація теоретично протипоказана; катетер Фолея великого калібру вводять через стінку сечового міхура, і виводять назовні через контррозріз. Серединна фасція швидко закривається непреривним швом. Шкіра закривається скобами або швами. Кількість серветок або тампонів, що залишилися всередині, необхідно записати в оперативний протокол і нанести маркування на пов'язку. Загальна тривалість процедури не повинна перевищувати 20 хвилин. Операцію передочеревинного тампонування можна провести разом зі стабілізацією тазової кістки за допомогою С-подібного затискача або традиційного зовнішнього фіксатора для заміни тазового фіксатора або бандажа.[4]
Якщо для контролю внутрішньоочеревинних уражень потрібна лапаротомія, можна комбінувати два хірургічні доступи. Краще розділити два розрізи, щоб зберегти ефект тампонади якомога довше.[2]
Слід опиратися спокусі розтину заочеревинної гематоми таза (спричиненої переломами кісток таза) зсередини черевної порожнини і намагатися робити це лише в крайньому випадку, хоча це може бути необхідним у зв'язку з іншими внутрішньочеревними або тазовими ушкодженнями. Якщо у поранених, незважаючи на вказані заходи, гемодинаміка залишається порушеною, слід розглянути можливість двостороннього перев'язування клубової артерії. Однак ці втручання не мають затримувати необхідне невідкладне хірургічне лікування супутніх геморагічних травм.[1]
Так само, як і внутрішньоочеревинну тампонаду, тампонаду таза слід видалити через 24-48 годин після реанімації. За відсутності триваючої кровотечі, найпоширенішою повторною операцією може бути остаточне закриття рани з підочеревинним дренажем. Одночасно можна виконати втручання з додатковою фіксацією кістки або урологічне дослідження.[4]
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website={{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website=