Позбавлення

Позбавлення (анг. Privation) — відсутність або нестача найнеобхіднішого. [1]

Дитяча психологія

[ред. | ред. код]

У дитячій психології позбавлення має місце тоді, коли дитина не має можливості формувати стосунки з батьками, або коли такі стосунки спотворені через їхнє поводження[2]. Позбавлення відрізняється від депривації тим, що друга виникає тоді, коли встановлені стосунки розриваються, а не навпаки[3]. Зрозуміло, що позбавлення може спричинити соціальні, емоційні та інтелектуальні проблеми для дітей; однак, наскільки неминучими стають такі проблеми внаслідок позбавлення, і до якої міри їх можна змінити, залишається питанням, що викликає дискусії серед психологів[4].

Філософія

[ред. | ред. код]

У філософії позбавлення може означати відсутність необхідної якості у всесвіті.[5]

Наприклад, в рамках своєї теодицеї[en] Августин заперечував існування зла як власної сутності; скоріше, він описував зло як позбавлення, або те, що йде не так, як треба, добра, privatio boni[6].

Єврейський філософ Маймонід стверджував, що позбавлення не обов'язково є чимось поганим: було б тривіальним вважати злом позбавлення волосся — облисіння.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ privation. The Free Dictionary. Процитовано 1 листопада 2022.
  2. ↑ Russell, Julia; Jarvis, Matt (2003). Angles on Applied Psychology (англ.). Nelson Thornes. ISBN 978-0-7487-7259-9.
  3. ↑ Brain, Christine; Mukherji, Penny (2005). Understanding Child Psychology (англ.). Nelson Thornes. ISBN 978-0-7487-9084-5.
  4. ↑ Jarvis, Matt; Chandler, Emma (2001). Angles on Child Psychology. Nelson Thornes. p. 53. ISBN 978-0-7487-5975-0.
  5. ↑ Mahoney, W. B. (2003). Privation (Philosophy). In New Catholic Encyclopedia (2nd ed., Vol. 11, pp. 722-724).
  6. ↑ Menn, Stephen (2002). Descartes and Augustine. Cambridge University Press. p. 170. ISBN 978-0-521-01284-3.