Покрокова навігація

Покрокова навігація Navit

Покрокова навігація — це функція, що вбудована у деякі навігаційні пристрої GPS, де вказівки для обраного маршруту поступово відображаються користувачеві у вигляді візуальних або мовних інструкцій.[1] Покрокові системи зазвичай використовують електронний голос, щоб повідомити користувачеві, куди потрібно їхати та повертати, назву вулиці та відстань до повороту.[2] Система постійно інформує користувача про найкращий маршрут до зазначеного пункту і часто оновлюється відповідно до факторів що постійно змінюються, таких як дорожній трафік та умови.[3]

Математично покрокова навігація базується на задачі найкоротшого шляху, що своєю чергою базується на теорії графів, яка досліджує, як визначити шлях між двома точками у великій мережі, що буде найкраще відповідати заданим критеріям (найкоротший, найдешевший, найшвидший тощо).

Пристрій TomTom

Пристрої та послуги

[ред. | ред. код]

Основні картографічні додатки, які пропонують покрокову навігацію:[4]

  • Nokia.[5] Пристрої, які використовують HERE Technologies картографічні дані:[4]
  • Карти Google та Yahoo! Карти. Пристрої, які використовують дані карти Tele Atlas:
    • Автомобільні навігатори TomTom
    • Смартфони Android в режимі он-лайн через Карти Google (входять у стандартну комплектацію)
    • Apple iPhone онлайн через Карти Google
  • OpenStreetMap. Додатки, що працюють у режимі офлайн:
  • Інші:
    • Карти Apple з iOS 6 або новішої версії
    • Apple iPhone за допомогою iOS 5 або раніше онлайн або офлайн за допомогою різного комерційного програмного забезпечення[8]
    • Sygic GPS Navigation, платна автономна покрокова програма навігації для iOS та Android
    • Genius Maps, платна офлайн-покрокова навігаційна програма для iOS та Android
    • Безкоштовний додаток Waze, що забезпечує покрокову навігацію на iOS, Android, Windows Mobile, Symbian, BlackBerry OS та Windows Phone

Історія

[ред. | ред. код]

Комп'ютерні навігаційні інструкції в режимі реального часу були вперше розроблені в медіалабораторії у Массачусетському технологічному інституті Джеймсом Реймондом Девісом та Крістофером М. Шмандтом у 1988 році.[9] Їхня система, Backseat Driver, контролювала положення автомобіля, використовуючи систему, розроблену NEC, що здійснювала зв'язок за допомогою стільникового модема із програмним забезпеченням, що працює на машині Symbolics LISP в Media Lab. Потім комп'ютер використовував синтезатор мови для визначення відповідних напрямків і повідомляв про них водія за допомогою другого стільникового телефону.

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Button, Kenneth J.; David A. Hensher (2001). Handbook of transport systems and traffic control. Emerald Group Publishing. с. 497. ISBN 978-0-08-043595-4.
  2. ↑ Jacko, Julie A. (2009). Human computer interaction. Springer Science+Business Media. с. 141. ISBN 978-3-642-02579-2.
  3. ↑ Targowski, Andrzej (1998). Global information infrastructure: the birth, vision, and architecture. Hershey, PA: IGI Global. с. 264. ISBN 978-1-878289-32-2.
  4. ↑ а б See comparison of web map services
  5. ↑ Brady Forrest (14 жовтня 2009). Google Shrinks Another Market With Free Turn-By-Turn Navigation. O'Reilly Media. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 4 листопада 2010.
  6. ↑ Osmand Functionality Summary. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 3 вересня 2014.
  7. ↑ GPS Nav & Maps Google play link. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 3 вересня 2014.
  8. ↑ iPhone GPS apps. Navigadget. 29 червня 2009. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 7 листопада 2010.
  9. ↑ James Raymond Davis; Christopher M. Schmandt (1989). The Back Seat Driver: Real Time Spoken Driving Instructions (PDF). IEEE. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2020. Процитовано 6 січня 2019.