Помилкова атрибуція

Помилкова атрибуція або хибна атрибуція може означати:

  • неправильна атрибуція загалом, коли цитату або твір випадково, через традиції або на підставі неправильної інформації приписують не тій людині або групі;
  • конкретна помилка, коли адвокат звертається до невідповідного, некваліфікованого, невстановленого, упередженого чи сфабрикованого джерела на підтримку аргументу.[1]

Неправильна ідентифікація джерела

[ред. | ред. код]

Одним із конкретних випадків неправильної атрибуції є ефект Матвія. Цитата часто приписують комусь більш відомому, ніж справжній автор. Це призводить до того, що цитата стає більш відомою, але справжній автор забувається (див. також: знищення шляхом інкорпорації[en]).[2]

Такі помилкові атрибуції можуть виникнути як свого роду помилковий аргумент, якщо використання цитати має бути переконливим, а прихильність до більш відомої особи (навмисно чи через неправильне запам’ятовування) надасть їй більше авторитету.

У єврейській бібліїстиці ціла група книг з помилково зазначеним авторством відома як псевдоепіграфіка[en].

Помилка

[ред. | ред. код]

Нечесний аргументуючий може зайти так далеко, що може сфабрикувати джерело, щоб підтвердити твердження. Наприклад, «Інститут Левітта» був фальшивою організацією, створеною у 2009 році виключно з метою (успішно) обдурити австралійські ЗМІ, щоб вони повідомили, що Сідней є найнаївнішим містом Австралії.[3]

Контекстомія (цитування поза контекстом) — це різновид хибної атрибуції.[4]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Humbug! The skeptic’s field guide to spotting fallacies in thinking [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.], a textbook on fallacies. "False Attribution": p. 56.
  2. ↑ Mermin, N. David (2004). Could Feynman Have Said This?. Physics Today. 57 (5): 10—11. Bibcode:2004PhT....57e..10M. doi:10.1063/1.1768652.
  3. ↑ Deception Detection Deficiency [Архівовано 17 січня 2018 у Wayback Machine.], Media Watch.
  4. ↑ McGlone, Matthew S. (2005). Quoted Out of Context: Contextomy and Its Consequences. Journal of Communication. 55 (2): 330—346. doi:10.1111/j.1460-2466.2005.tb02675.x.

Джерела

[ред. | ред. код]